| Popis: |
У даній статті доводиться необхідність нормативного закріплення реституційно-компенсаційних заходів в кримінальному законі України. Автори аналізують міжнародні нормативні акти, зокрема Декларацію ООН основних принципів правосуддя для жертв злочинів та зловживання владою, 1985; Європейську конвенцію з відшкодування збитків жертвам насильницьких злочинів, 1983; Рекомендацію R (85) 11 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам стосовно положення потерпілого в межах кримінального права та кримінального процесу, 1985; Рекомендацію Rec (2006) 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів, 2006, в яких встановлено певні обов’язки держав щодо закріплення в національних законах реституції та відшкодування шкоди. У статті визначено недостатність законодавчого закріплення відшкодування (компенсації) шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в кримінальному процесуальному та цивільному законодавстві України. В роботі аналізуються історичні нормативно-правові акти, які діяли на території нашої держави, в яких передбачалися заходи, спрямовані на забезпечення інтересів потерпілих від кримінальних правопорушень, доводиться, що з входженням до російської імперії позитивні надбання в кримінальному праві, які були пов’язані з намаганням закріпити на законодавчому рівні реституційно-компенсаційні заходи, були втрачені. Водночас на прикладі кримінального закону Польщі доводиться, що держави, які мали спільну з нашою історію та однакові витоки формування законодавства, продовжили традиції нормотворення в заданому кримінально-правовому напрямку і тому в систему кримінально-правових заходів Польщі входять заходи компенсаційного характеру. В роботі приділено увагу аналізу положень проєкту Кримінального кодексу України, які регламентують реституцію і компенсацію, визначено певні недоліки і запропоновано деякі шляхи їх вирішення. |
