Оцінка доказів при застосуванні слідчими суддями стандарту доказування 'обґрунтована підозра'

Autor: Y.Y. Radzievsky
Jazyk: English<br />Ukrainian
Rok vydání: 2024
Předmět:
Zdroj: Аналітично-порівняльне правознавство, Iss 1 (2024)
Druh dokumentu: article
ISSN: 2788-6018
DOI: 10.24144/2788-6018.2024.01.110
Popis: Стаття присвячена проблемі оцінки доказів при застосуванні слідчими суддями стандарту доказування «обґрунтована підозра». Суть про­блеми полягає в тому, що на практиці переваж­на більшість слідчих суддів розуміє цей стандарт доказування як такий, що звільняє їх від обов'яз­ку повноцінно оцінювати і досліджувати докази і надає можливість встановлювати обґрунтова­ність підозри завдяки так званій «розумній оцін­ці доказів». Здійснюючи таку «розумну оцінку» слідчий суддя, не вдаючись до детальної оцінки дій особи, нібито повинен тільки пересвідчитись, що повідомлена підозра є обґрунтованою. При цьому до наданих доказів не пред'являються такі ж високі вимоги, як при формулюванні остаточ­ного обвинувачення при направлені справи до суду. Не здійснюючи оцінку доказів, слідчі судді не встановлюють фактичні обставини справи і не обґрунтовують свої рішення. Обґрунтовано хибність поділу оцінки доказів на попередню (поточну) і остаточну (кінцеву). Зазначено, що термін «розумна оцінка доказів» не визначений ані в законодавстві, ані в судовій практиці. Доведено, що на етапі судового контр­олю існує локальний предмет доказування, що відрізняється від предмету доказування на ста­дії розгляду кримінального провадження по суті. Обґрунтовано, що оцінка доказів є невід'ємною частиною процесу доказування. Внутрішнє пе­реконання слідчого судді (як результат оцінки доказів), необхідне для прийняття рішення по справі, може сформуватися тільки в результаті оцінки доказів за критеріями, визначеними ст. 94 КПК України. Розумна оцінка доказів» без де­тальної оцінки дій особи та без «високих вимог до наданих доказів» не дає можливості встано­вити сукупність обставин, що входять в локаль­ний предмет доказування і які необхідні для правильного вирішення відповідного процесуально­го питання, і сформувати відповідне внутрішнє переконання судді (як результат оцінки доказів). Рішення слідчих суддів, що приймаються в ре­зультаті так званої «розумної оцінки доказів», не можуть вважатися обґрунтованими в розумінні ч. 3 ст. 370 КПК України.
Databáze: Directory of Open Access Journals