| Popis: |
У статті досліджуються теоретично-правові засади одного з напрямів участі громадськості у реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству – громадського контролю. Запобігання та протидія домашньому насильству будується на засадах взаємодії цих суб’єктів з громадськими об’єднаннями, неурядовими організаціями, засобами масової інформації. Стан опрацювання зазначеної тематики свідчить, що широке формулювання загальних цілей діяльності громадських інституцій, спрямованої на подолання домашнього насильства, на сучасному етапі (навіть в умовах повномасштабної війни в Україні) потребує конкретизації. Метою цієї статті є встановлення ролі інституту громадського контролю у запобіганні та протидії домашньому насильству, а також з’ясування правових підстав його здійснення, задля окреслення можливих перспектив подальшого удосконалення українського законодавства. Встановлено, що громадський контроль за дотриманням законодавства у сфері запобігання та протидії домашньому насильству є: формою організованого та переважно опосередкованого впливу громадян на ефективність державної політики щодо запобігання та протидії домашньому насильству; одним із засобів гарантування дотримання законодавства та підвищення відповідальності органів державної влади і місцевого самоврядування (їх посадових осіб) за належне виконання їхніх обов’язків за даним напрямом державної політики; необхідним компонентом ініціювання подальших реформ та впровадження новітніх проєктів і програм запобігання домашньому насильству в державі. Доведено, що для підвищення ролі громадського контролю у сфері запобігання та протидії домашньому насильству було б доцільно розширити коло суб’єктів та форми здійснення цього виду контролю безпосередньо у нормах Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». |
