| Popis: |
Статтю присвячено дослідженню рішення вітчизняних парламентаріїв про посилення кримінальної відповідальності за мародерство. За результатами проведеного аналізу було, по-перше, викладено власне бачення щодо тих дискусійних положень, опанування яких здатне викликати найбільші складнощі як у пересічних громадян, так і в правозастосовців, по-друге, виявлено та висловлено пропозиції щодо усунення притаманних розглядуваному Закону вад, наявність яких із великою вірогідністю негативно позначиться на результативності відповідних кримінально-правових заборон. Зокрема, доведено, що за частинами четвертими статей 185, 186, 187, 189, 191 Кримінального кодексу України як такі, «що вчинені в умовах воєнного (надзвичайного) стану», мають кваліфікуватися будь-які передбачені диспозиціями цих норм діяння, вчинені у відповідних умовах, – незалежно від місцевості та обставин їхнього скоєння, тобто того, чи були вони безпосереднього пов’язані з використанням згаданих умов (при уведеному воєнному чи надзвичайному стані). Водночас зроблено висновок, що диференціація відповідальності мала б пов’язуватися лише з вчиненням аналізованих кримінальних правопорушень проти власності саме «з використанням умов воєнного або надзвичайного стану», згадка про яке і має фігурувати в удосконалених редакціях досліджуваних заборон замість існуючої наразі вказівки на «умови воєнного або надзвичайного стану». Крім того, обґрунтовано положення про те, що передбачений Законом України від 3 березня 2022 р. перелік діянь, відповідальність за які має посилюватися у разі їхнього вчинення в умовах воєнного або надзвичайного стану, має бути доповнений за рахунок посягань, передбачених статями 190 («шахрайство), 262 («незаконне заволодіння вогнепальною зброєю (крім гладкоствольної мисливської), бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами») та 289 («незаконне заволодіння транспортним засобом») Кримінального кодексу України. |
