| Popis: |
У статті проаналізовано особливості кваліфікації та застосування Антимонопольним комітетомУкраїни (АМКУ) та судами інституту «схожих дій» (паралельної поведінки) як окремої форми антиконкурентних узгоджених дій, притягнення до відповідальності за які не вимагали прямих доказів вчинення порушення, та стандартом застосування яких слугував економічний аналіз цінової ситуації на ринку (кореляційний аналіз). Встановлено, що інститут «схожих дій» традиційно застосовувався АМКУ на схильних до сезонних цінових коливань ринках, для яких характерною ознакою є олігопольна структура ринку чи явне цінове лідерство кількох ключових учасників (ядра) ринку, під цінові стратегії яких підлаштовувались всі інші учасники ринку. Проаналізовано, що попри усталені підходи АМКУ та судів в застосуванні інституту «схожих дій», на практиці такий стандарт доведення «картельних змов» часто критикувався практикуючими юристами і економістами, та загалом не відповідав стандартам доведення картельних змов в ЄС. Попри це, як вбачається з аналізу автора, застосування АМКУ інституту «схожих дій» загалом досягало поставлених цілей антимонопольної політики держави, яка полягала в присіканні різких цінових збурень на окремих соціально-чутливих ринках, зокрема й на ринках електричної енергії та нафтопродуктів, шляхом ініціації відповідних розслідувань справ про порушення економічної конкуренції з подальшим притягнення до відповідальності учасників «цінових картельних змов». Автором проаналізовано подальші умови та перспективи розслідування антиконкурентних узгоджених дій у формі паралельної поведінки за наслідками подальшої гармонізації українського конкурентного законодавства з правилами конкуренції ЄС в ході другого етапу антимонопольної реформи, що покликане підвищити стандарти застосування інституту антиконкурентних узгоджених дій (та розслідування справ відповідної категорії) з одночасним вилученням з національного законодавства інституту «схожих дій». |
