| Popis: |
У статті розглядаються зміни в базових підходах у соціально-гуманітарному знанні до вивчення міста. Зокрема, ідеться про зміни в системі метафор, які лежать в основі дослідження міського простору. Головною тенденцією тут є поступовий перехід від домінування метафор «реального» простору в бік сконструйованих величин. «Уявне» та «символічне» стає невід’ємним елементом урбаністичних студій. Отже, доволі цікавими стають дослідження не так міської топографії чи реальних об’єктів / груп, що утворюють взаємопов’язані територіальні одиниці, як проблема символізації таких місць. Зокрема, у статті представлені результати дослідження образів «креативного міста», що існують у свідомості студентської молоді м. Дніпро. Зафіксовані певні розбіжності цих образів із реаліями Дніпра, які можна пояснювати двоїсто: з одного боку, молодь передусім звертає увагу на ті елементи об’єктів міського простору, які збігаються із засвоєною ними ідеологією креативності (де певні місця-символи, як, наприклад, система коворкінґів, важливі вже самим фактом свого існування); з другого, за будь-яких спроб самореалізації в такого роду креативному просторі користувач стикається із низкою суто практичних проблем, де символізація відступає на другий план. Оскільки можна відзначити й зміни в правилах символізації міського простору (від змін у цілісних описах міста до динаміки в системах топографічної номінації), цікавою проблемою стає еволюція узагальненого образу міста, інкорпорованого в свідомість містян. Одним із конкурентних проєктів тут стає дискурс, який доступний для містян завдяки виданням історико-краєзнавчої літератури (в умовах попередньої ідеологічної ситуації – максимально офіційний). У статті розглянуто динаміку символізації історії Катеринослава-Дніпропетровська-Дніпра в межах принаймні трьох проєктів: традиційного, радянського та пострадянського. Представлена логіка змін у системі подій та персонажів, за допомогою яких історія міста презентується для містян у межах кожного з проєктів. |
