| Popis: |
Розглянуто правові засади отримання та використанняміжнародної допомоги, що надходить в Україну від зарубіжних донорів - іноземних держав та міжнародних організацій. Оцінено критерії ризиків у наданні летального озброєння Силам оборони України та прагнення забезпечити, ще більший контроль за наданим летального озброєння, та його перенаправлення за межі країни та навіть на європейський чорний ринок під час прийняття рішення, стосовно допомоги Україні. Як приклад колишня Югославія, де не вдалось повністю проконтролювати обіг зброї під час війн. У відповідь на неспровоковане вторгнення рф в Україну Рада Європейського Союзу 28 лютого 2022 року ухвалила безпрецедентне рішення (2022/338/CFSP) про фінансування та постачання 450 мільйонів євро летальної військової допомоги Силам оборони України [3], кількість, яка була подвоєна Рішенням (2022/471/CFSP) від 23 березня 2022 року [4]. Але в цьому поспіху війни суворі рамки Європейського Союзу щодо контролю над озброєннями мало розглядалися. Зокрема, Рада Європейського Союзу публічно не сформулювала, як вона враховує ризики довгострокового конфлікту в Україні, такі як перенаправлення зброї до рф та небажаним недержавним збройним групам; постконфліктне розповсюдження стрілецької та легкої зброї та супутнє зростання транснаціональної злочинності та регіональної нестабільності, і навіть потенціал для звинувачень у військових злочинах з української сторони проти російських військовополонених [5]. Формулювання цих ризиків під час прийняття рішень Європейського Союзу щодо України має важливе значення. Право на колективну самооборону згідно зі статтею 51 Статуту ООН забезпечує фундаментальну правову основу для надання окремими державами міжнародної військової допомоги Україні. Але конкретні повноваження Європейського Союзу щодо фінансування та координації таких поставок містяться в новому Європейському фонді миру (далі - ЄФМ), створеному в березні 2021 року [6]. Проте повноваження Європейського Союзу у ЄФМ обумовлені критеріями оцінки експорту зброї в Європейський Союз. Спільна позиція (2008/944/CFSP) від 8 грудня 2008 року, та Міжнародний договір про торгівлю зброєю від 24 грудня 2014 року (далі - МДТЗ) [7]. |
