| Popis: |
У статті аналізується роль “м’якого права” в аспекті становлення цілісної системи альтернативних способів вирішення спорів у сфері публічно-правових відносин з урахуванням українського контексту. Вказується на особливу місію “м’якого права” у такому становленні, оскільки являючи собою сукупність авторитетних та обґрунтованих рекомендацій, воно виступає змістовним дороговказом для реформування вітчизняного законодавства у сфері організації та функціювання альтернативного вирішення спорів, у тому числі й у сфері публічно-правових відносин. При цьому робиться застереження щодо важливості уважного та ретельного аналізу таких рекомендацій та необхідності проводити роботу щодо їх втілення у практику законотворчої, правозастосовної та правореалізаційної діяльності з урахуванням українського контексту. В Україні зроблені певні кроки щодо унормування альтернативного вирішення спорів та конфліктів, але варто констатувати той факт, що динаміка законодавчого унормування цих питань указує на те, що держава на цьому треку дуже суттєво відстає від реальних потреб практики, розвитку суспільних відносин та доктринальних напрацювань у цій царині. Особливої актуальності наявність якісного правового регулювання набуває щодо вирішення правових спорів і конфліктів саме за участі суб’єктів з публічними інтересами, а особливо за участі органів публічної влади (органів державної влади та місцевого самоврядування). Це зумовлено тим, що використання альтернативних форм за таких умов може тягти за собою корупційну складову. У контексті цього вказується на те, що для недопущення такої ситуації всі посередницькі форми альтернативного вирішення спорів та конфліктів повинні отримати своє наповнення з точки зору підходу до них як до реального структурованого процесу, що знаходить свою формалізовану конфігурацію у приписах законодавчих актів та у першу чергу на рівні законів України. У 2001 році Комітет Міністрів Ради Європи ухвалив Рекомендації Rec (2001) [1], що є джерелом “м’якого права”, яке разом з іншими рекомендаціями повинно отримати свій розвиток в аспекті запровадження альтернативного вирішення спорів та становлення відповідних способів та процедур як цілісної системи. |
