| Popis: |
Формування національної інноваційної екосистеми в умовах війни потребує відповідного інфраструктурного забезпечення усіх елементів інноваційного процесу. На сьогодні відбувається заміна моделі інноваційного циклу на модель "потрійної спіралі" і, як наслідок, відбулася зміна акцентів, форм і значущості інституцій освіти, бізнесу та науки в інноваційному процесі, де основну роль почала відігравати університетська інфраструктура. В роботі проведено оцінювання трьох характерних моделей побудови інноваційної інфраструктури наукових парків закладів вищої освіти (ЗВО) у розвинутих країнах, а саме: англо-американської; японської; змішаної або західноєвропейської. Дослідження показали, що вітчизняні наукові парки, як правило, використовують класичну англо-американську організаційно-функціональну модель науково парку ЗВО, яка дозволяє ефективно використовувати університетську інфраструктуру та центри прототипування. Також моделі наукових парків ЗВО відрізняються одна від одної, насамперед, просторовою прив’язкою, ступенем їх фінансової підтримки з боку держави та муніципалітетів, організаційними формами діяльності наукових парків, а також орієнтацією на різні фази реалізації новацій при побудові інноваційної інфраструктури наукового парку ЗВО. Обґрунтовано, що для ефективного функціонування наукового парку ЗВО, його організаційно-функціональна структура повинна формуватися з таких базових елементів: дослідних лабораторій; технологічної лабораторії з вільним доступом FabLab; центру захисту інтелектуальної інформації та патентування винаходів; навчальних майданчиків для представників бізнесу; краудфандингової платформи; коворкінг-Центру; аутстаффінгової платформи; промоційного центру; навчальних, технологічних, інформаційних лабораторій інститутів ЗВО; наукомістких підприємств регіону. |
