| Popis: |
Порушується проблема досягнення художньої цілісності літературного твору в ситуації руху європейської прози від модернізму до постмодернізму. Розглядаються особливості поетики роману М. Фріша „Нехай мене звуть Ґантенбайн”, зокрема організація оповіді, композиція сюжету та образів. Особлива увага приділяється підкреслено другорядним елементам художньої структури (вставним новелам, позасюжетним персонажам, периферійним подробицям), які відіграють визначальну роль у становленні художнього цілого експериментального роману. На матеріалі роману „Нехай мене звуть Ґантенбайн” аналізується концепція людини, запропонована художнім дискурсом другої половини ХХ століття. |
