| Popis: |
У статті розглядаються теоретико-методичні та практичні підходи до формування механізму інвестування інноваційного розвитку підприємства. Розвиток підприємства пов'язаний з інноваційною складовою, яка матиме певну специфіку залежно від стратегічних намірів підприємця на тій чи іншій стадії життєвого циклу. Це призводить до необхідності здійснення інноваційних проєктів і відповідного їх інвестування. Звісно, що усі ці процеси: розвиток, інновації, інноваційні проєкти, інвестування – мають бути задіяні в єдиному механізмі, який забезпечить правильне комплексне розроблення і прийняття відповідних рішень для розвитку підприємства. Механізм інвестування варто розглядати як складне системне та комплексне явище. Специфіка формування механізму інвестування визначається цільовим спрямуванням процесів розвитку, інноваційного та інвестиційного процесів. Розвиток підприємства відбувається циклічно і усі стадії його життєвого циклу залежні від впроваджуваних інновацій. Механізм інвестування інноваційного розвитку підприємства може бути сформований через призму багатогранного бачення, а саме з погляду статичного підходу (структурне бачення механізму) і динамічного (процесно-циклічний та сценарний підходи). Статичний (структурний) підхід передбачає виділення суб'єктно-об'єктних та функціонально-цільових складових. Процесно-циклічний підхід відображає бачення у співвідношенні та взаємозв’язку стадій життєвого циклу підприємства, цільових установок на розвиток, специфіки інноваційних проєктів та процесів інвестування. Сценарний підхід відображає поєднання двох попередніх підходів і є певним «алгоритмічним» підґрунтям для остаточного обґрунтування рішень та може слугувати практичним інструментом для формування механізму щодо інвестування інноваційного розвитку. |
