ОКРЕМІ ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ УКЛАДЕННЯ ДОГОВОРУ КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ (НА ОСНОВІ АНАЛІЗУ ПРИКЛАДІВ ІЗ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ)
Autor: | N.S. Milishchuk |
---|---|
Jazyk: | English<br />Russian<br />Ukrainian |
Rok vydání: | 2021 |
Předmět: | |
Zdroj: | Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право, Vol 64 (2021) |
Druh dokumentu: | article |
ISSN: | 2307-3322 2664-6153 |
DOI: | 10.24144/2307-3322.2021.64.28 |
Popis: | Договір купівлі-продажу є одним із найпоширеніших договірних інститутів. Відповідно до ст. 655 Ци- вільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язу- ється передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Поряд з тим, як свідчить судова практика досі не вироблено єдиних підходів щодо трактування правових наслідків недосягнення згоди щодо усіх іс- тотних умов договорів купівлі-продажу та механізмів захисту інтересів контрагентів таких договорів. Досліджуючи питання порядку укладення договору купівлі-продажу, не можна залишити поза увагою проблеми його «укладеності», «чинності» та «неукладеності». Варто вказати, що Цивільний кодекс Укра- їни не надає легального визначення «договору, що не відбувся» або «неукладеного договору». Натомість Господарський кодекс України у ч. 8 ст. 181 передбачає, що у випадку недосягнення сторонами згоди з усіх істотних умов, їхній договір вважатиметься неукладеним або таким, що не відбувся. Не менше труднощів виникає також при трактуванні договору купівлі-продажу як недійсного чи неу- кладеного у разі, якщо хоча б одна із його сторін заперечує факт підписання. Підхід, відповідно до якого «у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований шляхом ви- кладення відповідного висновку про неукладеність у мотивувальній частині судового рішення» – не зовсім узгоджується із ст. 55 Конституції України та принципом доступу до правосуддя. Наприклад, за існуючого у судовій практиці підходу позивачеві не відшкодовують судові витрати (витрати по сплаті судового збору, витрат на правничу допомогу тощо). У будь-якому випадку, станом на сьогодні існує доцільність більш вдалого вирішення відповідних проблем з метою забезпечення реальної можливості учасникам цивільного обороту ефективно захистити свої права та інтереси. |
Databáze: | Directory of Open Access Journals |
Externí odkaz: |