| Popis: |
Стаття присвячена висвітленню окремих положень школи природного права, які вказують на її зв’язок із діяльнісним підходом у правознавстві та є основою для гносеології правових явищ і процесів засобами діяльнісної теорії. Акцентується увага на важливості дослідження «сумісності» різних типів розуміння права, аспектів їх взаємодії та можливих колізіях. Як фактор недостатньої дослідженості проблематики вказується нерозробленість теорії діяльності як складової правознавства. Метою статті є висвітлення можливих аспектів взаємозв’язку теорії діяльності як складової правознавства та школи природного права. Методологічними положеннями, що визначають зміст дослідження стали наступні: термін «природне розуміння права» (природний тип розуміння права; природна школа права) – це не єдина цілісна теорія, а ціла низка концепцій, пов’язаних між собою сутнісним сприйняттям права не як прескриптивного тексту, у якому відображена воля органів державної влади, а як такого регулятора суспільних відносин, що відповідає вимогам справедливості; засноване на людських правах, має тісний зв’язок із мораллю; теорія діяльності розглядається як система знань, що дозволяє інтерпретувати правові явища і процеси, виходячи зі зв’язку права та людської діяльності, яка, з одного боку, є фактором формування та розвитку права, з іншого право є засобом впорядкування людської діяльності (діяльнісна теорія правознавства може бути засобом інтерпретації правових явищ як явищ динамічних). Описуються окремі положення вчень про право таких мислителів як І. Кант, Б. Леоні, Л. Фуллер, Р. Алексі, Р. Дворкін. Резюмується, що описані концепції права різних правників, що відображають аксіологічну, сутнісну характеристику природного типу розуміння права (йдеться про моральний аспект права, неможливість існування аморального права, людську гідність як підґрунтя права тощо) засобом «формалізації» права переважно вказують діяльність правників, зокрема, суддів. Правнича діяльність є чинником набуття правом «офіційного» характеру. Наведені характеристики вказують і на той можливий аспект використання положень теорії діяльності як складової правознавства, яким є правнича діяльність. |
