| Popis: |
Стаття присвячена дослідженню особливостей розуміння категорії «справедливість» в контексті розуміння останньої як вимоги ефективності правозастосовних актів. Встановлено, що справедливість на рівні законодавства буквально пронизує базове українське законодавство. Це стосується передусім численних нормативно-правових актів конституційного характеру та основних кодифікацій у різних галузях правової системи. Принципи справедливості закріплені у чинному законодавстві України, зокрема у таких законодавчих актах: Цивільному процесуальному кодексі України, Господарському кодексі України, Кримінальному кодексі України, Кримінально-виконавчому кодексі України тощо. На практиці принцип справедливості реалізовує у своїх рішеннях Конституційний Суд України. Доведено, що вимоги справедливості не можуть поглинатися поняттями добросовісності та розумності, а мають самостійне значення. Не можна погодитися з тим, щоб вимоги справедливості правозастосовного акту існували у «прихованій формі», адже його поняття та зміст можуть бути визначені конкретним терміном. Рішення, яке порушує принципи добросовісності й розумності, не може бути визнано справедливим. Водночас, добросовісне та розумне рішення теоретично може суперечити принципу справедливості. Зроблено висновок, що справедливість як вимогу ефективності правозастосовних актів необхідно сприймати у широкому розумінні - стосовно всього процесу встановлення фактів, їх дослідження, кваліфікації та, врешті решт, самого правозастосовного акту. Це дозволяє прослідкувати вплив усіх стадій правозастосовної діяльності на прийняття справедливих правозастосовних актів, оцінити їх ефективність, виходячи з того, що саме такі рішення набувають не лише правової, але й моральної сили. Юридичними критеріями справедливості правозастосовного акту є: справедливість самого права (як загальний критерій) та справедливість нормативно-правових актів, що використовувалися при прийнятті правозастосовного акту (як безпосередній критерій). Справедливість правозастосовного акту залежить не лише від його законності та обґрунтованості, але й від його відповідності принципам соціальної справедливості та норм моралі. |
