| Popis: |
Проаналізовано процес «переосмислення минулого» у німецькомовному літературознавчому та суспільно-політичному дискурсі. Виявлено, що німецький народ активно працює з власним минулим, формуючи нові національні установки та цінності. Наступні покоління, що прийшли на зміну очевидцям і безпосереднім учасникам страшних злочинів минулого століття (Друга світова війна, Голокост, націонал-соціалізм), не дистанціюють себе від цих подій, а радше, навпаки, приймають всю правду. Наголошено, що після падіння Берлінського муру в 90-х ХХ століття почали з’являтися романи письменників, в яких відкрито та без ілюзій зображена ця найжахливіша сторінка з історії Німеччини. Показано, що у таких романах на прикладі власних сімейних переказів автори порушують важливі питання щодо колективної вини та відповідальності німецького народу за скоєні злочини. Описуючи в творах біографії щонайменше трьох поколінь однієї родини, письменники демонструють, наскільки змінюються світогляд та думки людей з часом та як це впливає на процес подолання історичного травматичного досвіду для цілого народу. Зокрема, розглянуто твори У. Тімма «На прикладі мого брата», Т. Дюкерс «Небесні тіла», М. Марон «Небесні тіла» та ін. Окрім цього, проаналізовано схожу ситуацію, яку ми спостерігаємо і в українському літературознавчому просторі протягом останніх двадцяти років. Ціла низка авторів порушує важливі історичні теми, в тому числі переосмислення минулого у своїх сімейних сагах. Особливу увагу приділено роману С. Андрухович «Амадока» та виокремлено його ключові ознаки, які наголошуюють на актуальності такої літератури. Застосовано культурно-історичний та порівняльний методи, важливе місце відведено біографічному аналізові. |
