| Popis: |
Дана стаття має на меті розглянути класифікацію, ознаки та особливості доктрини renvoi (зворотного відсилання та відсилання до права третьої держави), а також проаналізувати їх вплив на міжнародні правові відносини. В статті зазначається, що зворотне відсилання не може вважатися принципом міжнародного приватного права, але є явищем, що виникає через особливості колізійно-правового регулювання і створює труднощі в правозастосуванні. Вказується, що зворотне відсилання відбувається, коли норми права іноземної держави, вказують на застосування норм держави, яка першочергово відсилає на іноземний правопорядок. Далі в статті розглядається відсилання до права третьої держави, яке є ускладненим зворотним відсиланням та виникає, коли норми права держави, на застосування яких вказують норми першого законодавства, вказує на застосування норм права іншої, 3-ї держави. Проаналізовано термінологію, використовувану в різних країнах для позначення зворотного відсилання та відсилання до права третьої держави. Висвітлено основну мету зворотного відсилання – подолання труднощів, з якими стикається суддя при застосуванні законів. Висвітлюються проблеми зворотного відсилання, а також випадки виникнення проблем, що є наслідком різноманітних форм неузгодженості колізійних норм різних держав. Проаналізовано та досліджено позитивні та негативні аспекти доктрини зворотного відсилання та відсилання до права третьої держави. Встановлено, що питання про зворотне відсилання має загальне значення для всіх інститутів особливої частини, таких як колізійне регулювання договірних відносин, колізійні питання сімейного права, зобов’язань із заподіяння шкоди тощо. |
