| Popis: |
Досліджено проблему української практики стратегування економічних процесів без врахування такого чинника соціально-економічного розвитку країни, як створення дослідницьких, підприємницьких та інноваційних університетів. Показано, що така реальність суперечить сучасним світовим тенденціям, згідно з якими розбудова зазначених типів університетів є важливим пріоритетом державної економічної політики. Виконано аналіз еволюційної трансформації змісту і ролі функціонування інституцій університетського типу як виробничого чинника економічного розвитку країни, що забезпечує вплив наукової діяльності університетів на результативність економічних систем. Представлено огляд літератури, у якому показано еволюцію організаційних типів університетів від суто дослідницьких до підприємницьких та інноваційних. Виконано проблемний аналіз стану інноваційної результативності українських університетів, зокрема тих, які раніше мали статус «дослідницький», на базі офіційної статистики винахідницької активності, яка віддзеркалює індикатори стадій інноваційного циклу: кількість отриманих патентів, винаходів, корисних моделей та промислових зразків. Такий аналіз інноваційного потенціалу провідних українських університетів показав, що вони не забезпечують комерціалізації своїх винаходів і науково-технологічних розробок у вигляді промислових зразків. У цьому контексті для повоєнного відновлення науково-інноваційного потенціалу України запропоновано створити організаційні та матеріально-технічні умови для формування та ефективного функціонування дослідницьких, підприємницьких та інноваційних університетів. Показано, що реалізація в Україні інноваційної моделі економічного розвитку зумовлює нові принципи організації галузі вищої освіти і науки, які забезпечують цій галузі центральне місце в інноваційних екосистемах через запровадження управлінської моделі інноваційного циклу «Потрійна спіраль». |
