| Popis: |
Стаття присвячена порушенню прав людини під час сучасної пандемії 2020. Пандемія COVID-19 продемонструвала ряд вагомих загроз серед яких права на освіту та права на академічну освітню свободу як на початковому, так і вищому професійному рівні. Першочерговим недоліком слід вважати дискримінацію в цій сфері. Зокрема вказане зумовлене проблемами з точки зору змісту, методу та справедливої оцінки виконаного завдання, і цілком реальна небезпека того, що деякі суб’єкти освітнього процесу потраплять у невигідне становище через певні фонові, опосередковані явища. Вказано, що після пандемії COVID-19, органи державної влади отримають нову функцію, а саме будуть складати відповідальну сферу забезпечення права на освіту шляхом стимулювання школи та установи для адаптації свого викладання та навчання при нових обставинах, підтримуючи їх у цій справі та шляхом розробки рамок що підтримання освітніх послуг у сферах, які особливо зазнають впливу економічної та соціальної пандемії. Доведено, що толерантність до двозначності, навички автономного навчання та аналітичне та критичне мислення є одними з компетенцій у моделі може допомогти учням адаптуватися до невизначеності нинішньої та майбутньої криз конструктивно та інноваційно, уникаючи підводних каменів, радикалізації, що веде до насильства або авторитарної тенденції. Вагому роль відіграють також й невикористані можливості. Інформаційне суспільство щодо цифрового життя дітей протягом останнього десятиліття було спрямована головним чином на їхню безпеку та захист у цифровому середовищі, а не на їх розширення можливостей через освіту або набуття компетенцій для активної участі в цифровому суспільстві. |
