Смертність у хворих на ХХН VГД з постковідним синдромом: багатоцентрове, проспективне, когортне дослідження

Autor: Mykola Kolesnyk, Natalia Stepanova, Tetyana Ostapenko, Lyudmyla Snisar, Andriy Rysev, Iryna Shifris
Jazyk: English<br />Ukrainian
Rok vydání: 2024
Předmět:
Zdroj: Український Журнал Нефрології та Діалізу, Iss 3(83) (2024)
Druh dokumentu: article
ISSN: 2304-0238
2616-7352
DOI: 10.31450/ukrjnd.3(83).2024.09
Popis: Термінальна стадія хронічної хвороби нирок, яка потребує лікування методом гемодіалізу (ХХН VГД), є критичною глобальною проблемою охорони здоров'я, яка ще більше ускладнилась пандемією COVID-19. Хоча відомо, що постковідний синдром (ПКС) погіршує якість життя ГД пацієнтів, його вплив на смертність залишається маловивченим. Метою цього дослідження було проаналізувати смертність хворих на ХХН VГД з ПКС та визначити її клінічні та лабораторні детермінанти. Методи. Це багатоцентрове, проспективне дослідження включало ГД пацієнтів з чотирьох діалізних центрів України, які перенесли COVID-19 станом на кінець березня 2022 року. Зібрані дані включали демографічні, клінічні та лабораторні параметри і наявність ПКС. Основними кінцевими точками були смертність у хворих, асоційована з ПКС або без нього. Результати. З 465 ГД пацієнтів, 353 відповідали критеріям включення. ПКС був діагностований у 222 пацієнтів (62,9%), який асоціювався з чоловічою статтю, старшим віком, діабетом, тимчасовим судинним доступом, вищим індексом Чарлсона, нижчими показниками Kt/V, гемоглобіну та альбуміну, вищими балами CONUT та підвищеними рівнями СРБ. Протягом двох років спостереження зареєстровано 38 (11,4%) летальних випадків; основними причинами смерті були серцево-судинні події (42,2%) та інфекційні ускладнення (21,1%). Багатофакторний регресійний аналіз Кокса визначив, що старший вік (OR 1,32, 95% CI 1,03; 1,66), тривалість діалізу (OR 1,86, 95% CI 1,77; 1,97), діабет (OR 3,57, 95% CI 1,81; 7,06), вища коморбідність (OR 4,22, 95% CI 2,11; 7,82), гірший нутритивний статус (OR 1,66, 95% CI 1,08; 12,3), тимчасовий судинний доступ (OR 1,88, 95% CI 1,16; 3,86), високий артеріальний тиск (OR 1,37, 95% CI 1,03; 1,82) та рівень С-реактивного білка (OR 1,68, 95% CI 1,49; 1,95) і тяжкий перебіг COVID-19, який вимагав госпіталізації (OR 5,7, 95% CI 3,73; 7,89), є незалежними предикторами смертності. У той же час, цільові рівні гемоглобіну (OR 0,87, 95% CI 0,66; 0,99) та Kt/V (OR 0,74, 95% CI 0,68; 0,96), а також вакцинація проти COVID-19 (OR 0,17, 95% CI 0,05; 0,61) статистично значущо знижували імовірність смерті. Наявність ПКС не впливала на виживаність ГД пацієнтів протягом двох років. Висновки. Дворічна смертність ГД пацієнтів з ПКС визначається комбінацією демографічних та клініко-лабораторних факторів, таких як старший вік, тривале лікування ГД, коморбідна патологія, білково-енергетична недостатність, тимчасовий судинний доступ, неадекватна діалізна доза, низькй рівень гемоглобіну, хронічне запалення, недосягнення цільового рівня артеріального тиску, негативний вакцинальний статус та тяжкий перебіг гострого періоду COVID-19 з необхідністю кисневої підтримки. Вакцинація та підтримання цільових рівнів показників моніторингу хворих на ХХН VГД після COVID-19 мають вирішальне значення для покращення виживання цієї категорії хворих.
Databáze: Directory of Open Access Journals
Externí odkaz: