(Пост)-брехтівський театр: Lehrstück як макросистема.

Autor: Федоренко Л.О.
Jazyk: English<br />Spanish; Castilian<br />French<br />Russian<br />Ukrainian
Rok vydání: 2020
Předmět:
Zdroj: Alfred Nobel University Journal of Philology, Vol 19, Iss 1, Pp 113-119 (2020)
Druh dokumentu: article
ISSN: 2523-4463
2523-4749
DOI: 10.32342/2523-4463-2020-1-19-9
Popis: Об’єктом цієї розвідки є жанр Lehrstück («навчальна п’єса»), основоположником якого був Бертольт Брехт (1898–1956), а послідовником й реформатором – Гайнер Мюллер (1919–1995). У нашому дослідженні ми спробуємо об’єднати Lehrstückе обох драматургів в єдиний комплекс – жанрову макросистему. Підставою для цього слугує експліцитна сюжетно-поетична спорідненість п’єс Брехта та Мюллера, а також єдність авторської інтенції. Lehrstück як макросистема є: 1) формою демонстрації діалектичного (аналітичного) способу мислення; 2) навчальним методом діалектичного мислення. У цій макросистемі всі складові (елементи сюжету, мотиви тощо) перебувають у стані взаємопроникнення, актуалізації, конкретизації на кожному щаблі Lehrstück-ланки. Зовнішній рівень сюжету виступає базою для внутрішнього рівня організації сюжету. Внутрішній сюжет представлений надтекстом, авторською і глядацькою інтерпретацією зображеного, прийомами метафоризації та алегоризації, які сприяють діалектичному переосмисленню подій і явищ. Інтерпретація зображеного досягається через використання зонгів, принципу монтажу та інших прийомів очуження сюжету. Як Брехт, так і Мюллер вдавалися у своїй творчості до запозичення сюжетів, проте без повного наслідування й повторення вихідного матеріалу. Авторські модифікації запозиченого матеріалу відбувалися на рівні ідейних цінностей і загальної проблематики твору. Відповідно до авторської інтенції, Lehrstückе передбачають активність як з боку виконавців, так і з боку публіки. Глядачі як повноцінні співавтори такої драматургії мають право змінювати хід подій у п’єсі та наповнювати її якісно новою проблематикою.
Databáze: Directory of Open Access Journals
Externí odkaz: