| Popis: |
У статті розглянуто теоретичні засади міжнародно-правової природи багатосторонніх банків розвитку. Методологічну основу дослідження склали комплексний системний аналіз правових явищ, а також приватно-наукові методи пізнання: формально-юридичний, історико-правовий, порівняльно-правовий. Вказано, що багатосторонні банки розвитку є міжнародними організаціями, які відповідають усім ознакам суб’єктів міжнародного права – мають власну волю, компетенцію, відповідальність. Багатосторонні банки розвитку є міжнародними організаціями особливого типу, що поєднують у компетенції публічні та приватні засади. Зазначено, що багатосторонні банки розвитку створюють умови для взаємодії між державами у питаннях фінансування економіки. Банки розвитку створювалися як міжнародні організації на основі багатосторонніх угод для спільного управління міжнародними розрахунками у сфері фінансового співробітництва. Багатосторонні банки розвитку як суб’єкти міжнародного права здатні оперативно реагувати на зміни у світовій економіці. Мета, завдання, функціональні особливості діяльності багатосторонніх банків розвитку постійно трансформуються, що відповідає сучасним трендам розвитку міжнародних правових і економічних відносин. Зазначено, що багатосторонні банки розвитку, як міжнародні міжурядові організації, мають власну правосуб’єктність, не підпадають під юрисдикцію національних держав, на території яких розташовуються їх штаб-квартири. Банки розвитку мають міжнародні імунітети та привілеї, які характеризуються функціональною природою. Особливістю правового статусу багатосторонніх банків розвитку, як суб’єктів міжнародного публічного права, є поєднання публічних і приватних функцій, обумовлених приватно-правовим і публічно-правовим характером діяльності. Це проявляється в тому, що фінансові операції міжнародних багатосторонніх банків розвитку аналогічні ринковим фінансовим операціям, але кредитні угоди є міжнародними договорами, укладеними з державами. Важливим аспектом правової діяльності банків розвитку є їх вплив на соціально-економічні реформи в державах-членах шляхом фінансування програм розвитку. |
