| Popis: |
У статті досліджується раніше актуалізоване в історичній та публіцистичній літературі питання про можливу причетність відомого історика, вихованця Харківського університету В’ячеслава Заїкина до так званого «провокаторства» в роки Першої світової війни. В українській історіографії, на відміну від російської, агентурна діяльність імперських правоохоронних органів практично не вивчається. Існують великі труднощі з необхідними джерелами, які або відсутні, або недоступні. Сенс дослідження полягає у спробі співставити відомі звинувачення на адресу В. Заїкина, висловлювані його сучасниками, з жандармськими документами, насамперед агентурними донесеннями, про діяльність українських молодіжних осередків, до яких він міг бути чи був причетний. Такий підхід не гарантує точної відповіді на ключове питання, але, принаймні, дає можливість зробити певні кроки в цьому напрямку: з’ясувати, чи взагалі була можлива ситуація «провокаторства» за участі В. Заїкина (і в такий спосіб виключити протилежне); встановити (не)можливість надання ним агентурної інформації через співставлення її з обставинами його життя й діяльності; визначити відповідність змісту цієї інформації статусу і зв’язкам В. Заїкина в українських організаціях тощо. В результаті проведеного дослідження було встановлено: якість інформації в агентурних донесеннях відповідала можливостям В. Заїкина, його місцю в українському молодіжному середовищі Харкова; дуже підозріло виглядає відсутність у жандармських документах згадок про самого В. Заїкина; для категоричних висновків бракує підстав через недостатність і суперечливість наявної інформації. |
