| Popis: |
Актуальність. Вода з розчиненими в ній речовинами є функціонально єдиною системою організму, яка забезпечує реалізацію гомеостазу. Постійний рівень осмотичного тиску плазми крові, міжклітинної і внутрішньоклітинної рідини є однією з головних умов нормальної життєдіяльності організму. Порушення гідроелектролітної константи відбуваються в організмі майже постійно, але іноді вони виходять за рамки середньостатистичних норм. Одним з таких проявів є дефіцит води в організмі, що виникає внаслідок найрізноманітніших фізіологічних та патологічних станів. Безпосереднім наслідком зневоднення буває порушення периферійного кровотоку з розвитком циркуляторної гіпоксії. Мета дослідження: встановити особливості реорганізації кровоносних судин легень щурів за різних ступенів загального зневоднення та дати їм кількісну характеристику. Методи. Експерименти проведено на білих лабораторних статевозрілих щурах-самцях яким моделювали загальну дегідратацію легкого, середнього і важкого ступеня. Проводили гістологічне і морфометричне дослідження кровоносних судин легень. Результати. У першу добу експерименту спостерігалося посилення кровопостачання легень, яке підтверджувалося тенденцією до розширення просвітів як легеневих, так і бронхіальних артерій, що підтверджувалося зниженням у них рівня функціонального показника – індексу Вогенворта. Проте у наступні терміни спостерігалася висхідна вазоконстрикція з одночасним зниженням пропускної здатності артерій дрібного і середнього калібру та розширенням просвіту і збільшенням ємності артерій великого калібру. Вени, навпаки, поступово ставали малокровними, що супроводжувалося підвищенням тонусу їх стінки і звуженням просвіту, який нерідко набував «зірчастої» деформації. Із збільшенням терміну спостереження і відповідно ступеня важкості загального зневоднення збільшувалася частота виявлення артерій «замикаючого» типу. Підсумок. Результати проведеного дослідження свідчать, що при загальному зневодненні організму поступово у паренхімі легень і їх кровоносних руслах розвиваються певні морфофункціональні зміни гіповолемічного характеру інтенсивність яких залежить від тривалості зневоднення, а значить його ступеня. |
