| Popis: |
Наукова стаття присвячена аналізу поточного стану правозастосування норм правових актів Комісії ЄС судовими органами України. Визначено, що наразі відсутній чітко визначений юридичний обов’язок у національних судових органів та органів державної влади застосовувати норми acquis ЄС. Однак, беручи до уваги положення Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, процес ефективного приведення чинного та майбутнього законодавства України у відповідність до acquis ЄС неможливий без активної правозастосовної діяльності національних судових органів норм acquis ЄС. Аналіз релевантної практики Конституційного Суду України та судів загальної юрисдикції підтверджує тезу про те, що рівень правозастосування норм правових актів Комісії ЄС та Угоди про асоціацію між Україною та ЄС є достатньо низьким з декількох причин. Виокремлена проблема відсутності на доктринальному та законодавчому рівнях єдиного підходу щодо можливості створення відповідними нормами Угоди про асоціацію між Україною та ЄС прямої дії для фізичних та юридичних осіб під час розгляду судами відповідних спорів. Визначено, що основною проблемою, з якою стикаються судді Конституційного Суду України та судів загальної юрисдикції, яка зумовлює низький рівень правозастосування норм правових актів Комісії ЄС та Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, є відсутність чітко визначеної юридичної підстави, яка має забезпечувати безперешкодне застосовування норм вторинного законодавства ЄС під час розгляду спорів, предметом яких виступають сфери, передбачені положеннями Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, особливо у випадку виникнення колізії між нормами національного законодавства та чинним нормами вторинного законодавства ЄС. Підсумовуючи, автор стверджує, що окреслені проблеми можна вирішити шляхом розробки та прийняття Верховною Радою України нормативно-правового акта, в якому має бути чітко визначені підстави та порядок застосування судовими органами норм Угоди про асоціацію між Україною та ЄС та вторинного законодавства ЄС. |
