| Popis: |
Статтю присвячено висвітленню окремих проблем, пов’язаних із застосуванням кримінально-правових засобів щодо осіб, які вчиняють передбачене ст. 2401 КК України незаконне видобування, збут, придбання, передачу, пересилання, перевезення, переробку бурштину, та із вдосконаленням таких засобів. Наголос зроблено на вивченні відповідної судової практики. Аргументовано положення про необхідність диференціації кримінальної відповідальності за незаконні дії з бурштином залежно від групових форм співучасті. Доведено, що пропоноване вдосконалення ст. 2401 КК України узгоджуватиметься з усталеними у правничій науці вимогами до конструювання кваліфікованих складів кримінальних правопорушень. Підтримано теоретичну позицію, згідно з якою, якщо відповідний склад кримінального правопорушення не передбачає таких ознак, як його вчинення за попередньою змовою групою осіб та організованою групою, то кваліфікація вчиненого організатором та учасниками групи має здійснюватися з посиланням у формулі кваліфікації на ч. 2 або ч. 3 ст. 28 КК України із включенням до юридичного формулювання обвинувачення характеристики «вчинене за попередньою змовою групою» або «вчинене організованою групою». На підставі вивчення матеріалів судової практики констатовано розповсюдженість звільнення осіб, які вчиняють аналізований злочин, від відбування покарання (ст. 75 КК України), показано недосконалість санкцій ст. 2401 КК України, висловлено міркування щодо їх оптимізації, а саме закріплення в ч. 1 ст. 2401 КК України штрафу як безальтернативного основного покарання, а в ч. 2 і ч. 3 цієї статті - альтернативних покарань у виді штрафу та позбавлення волі на певний строк. Продемонстровано недосконалість судової практики, пов’язаної із забезпеченням індивідуалізації кримінальної відповідальності за «бурштинові» делікти, - призначення штрафу як основного виду покарання у мінімальному розмірі і неврахування ролі, характеру та ступеня участі кожного зі співучасників у вчиненні кримінального правопорушення. |
