| Popis: |
Анотація Робота присвячена знайденій староруської печатці Володимира Всеволодовича Мономаха, та супутніх їй трьом фрагментам західноєвропейських денаріїв і фрагменту срібного злитка. Печатка, монети і шматочок зливка були знайдені в Копильському р-ні Мінської обл. Республіки Білорусь. Уявлення про розташування місця розміром приблизно 20х30 м зі знахідками давньоруських часів в орному шарі надають Google Maps і також Fly-фото квадрокоптера, його GPS координати 53°11’24.28” п.ш., 27°19’10.15” с.д. Серед супутніх знахідок бронзові підковоподібна фібула з обламаним язичком-голкою і фрагменти кількох фібул, перстеневі, орнаментовані округлими вм’ятинами, незамкнені кільця, фрагмент пряжки поясного набору, орнаментовані бубонці з прорізами, ремінні кільця і фрагменти накладок, кулясті ґудзики, залізний сошник, уламки ножів і безформні шматки залізного шлаку. Шлак зустрічається з щільністю приблизно одна частина один шматок на 5-7 м. Також поруч були знайдені три шматка срібних західноєвропейських денаріїв к. 10 перш. чверті 11 в., і невеликий відрубок маленького срібного зливка. Печатка має наступні метричні параметри: діаметр 24,2-27,2 мм, товщина 2,7-4,5 мм, вага 13,8 г. Вага однакових печаток, не глядячи на однаковий, заданий матрицею печатки діаметр, може значно відрізнятися одна від одної, залежно від товщини використаних заготівок. Переважна більшість знахідок давньоруських печаток тяжіє до к. 11 поч. 12 в. Знайдена печатка однойменна, та входить в групу пізніх печаток з російськім доброзичливім написом. Печатки цього типа з ім’ям Василій і з доброзичливім написом були віднесені до Володимира Всеволодовича Мономаха ще в 1928 р. М.П.Ліхачовим. Володимир Всеволодович Мономах (1053-1125), у хрещенні Василь князь ростовський (1066-1073), князь смоленський (1073-1078), чернігівський (1078-1094), переяславський (1094-1113), великий князь київський (1113-1125). На сьогодні печаток з доброзичливим написом ГОСПОДІ ПОМОЗИ РАБУ СВОЕМУ ВАСИЛИЮ було зафіксовано більше 100 екз. В 1978 г. в м. Вишгород Київської обл. була знайдена печатка з такими ж палеографічними/особистими ознаками, матрична пара виконана тим же різьбярем. Скарби «рубленого срібла» (т.з. Hacksilber) характерні для північного сходу Західної Європи до к. 11 поч.12 в., практика використання вагового рубленого срібла (в тому числі і монет), перш за все широко розповсюджена в Скандинавії, яка відрізняється також великою кількістю знахідок невеликих складних ваг у бронзових мисочкоподібних футлярах. Важки (дрібні гирки) та ваги для малих зважувань зі складними важелями розповсюдилися на значної частині території Європи як неминучий супутник «рубленого срібла» і необхідний атрибут торгівця. На нашу думку, дроблення монет викликано здоровим прагматизмом - так можна було уникнути підроблених монет з неблагородних, або низькопробних металів, оскільки на зламі монети була видна її внутрішність. Після дроблення монети всі її фрагменти набували індивідуальну форму, що ускладняло підробку вже фрагментів монети, а залишки зображення в свою чергу ставали ще однією гарантією доброякісність металу. Старшою монетою зі знайдених є маленький фрагмент західноєвропейського денарія м. Магдебурга Отона III (983-1002), точніше королівського періоду 983-996 рр. (Dbg. 639). Друга монета це фрагмент анонімного денарія м. Магдебурга (Dbg. 643). Німецький дослідник Крістоф Кілгер називає можливим емітентом архієпископа Гізєлхара (981-1004 рр.) і датує цей тип приблизно 995-1000 рр. Молодша є фрагмент денарія м. Есслінгена Генріха II (1002-1024) (Dbg. 951). Висловлюється припущення про практичне значення захисної практики масового розрубування денаріїв («рубленого срібла»). Рублений (точніше, рублено-ломаний) фрагмент зливка срібла має вагу 1,4 г, висоту4,8 мм, в поперечному перерізі 11х6,6 мм. Можливо, це фрагмент литовського платного паличкоподібного зливка, які з’явилися в середині 13 в. Авторами обговорюється локалізація важливого для періодизації поступлення західноєвропейських денаріїв скарбу Людвище (1934 р.) з датою приховування по молодшій монеті 1060-1065 рр., який з однаковою ймовірністю може бути віднесеним як до білоруської, так і до української території. Як одиничні, так і скарбові білоруські знахідки останніх років показують, що верхньою межею періоду слід вважати сер. 11 в. На відстані 5 км від місця виявлення печатки та денаріїв в 2018 р. було знайдено фрагмент у ½ дирхема з нечитаною датою: Саманіди, Самарканд, Ахмад ібн Ісмаїл 295-301 рр. х. (907-914 р. н.е.). Випадкова знахідка дірхема на порівняльне невеликому віддаленні від фрагментів денаріїв цікава тим, що шматки дірхемів і західноєвропейських денаріїв в скарбах зустрічаються разом в к.10 поч. 11 в. Як показують монетні скарби рубежу 11-12 вв. при знаходженні в їх складі монет к. 10 в. поч. 11 в., їх кількість значно менша за монети сер. 11 в., і ще менша кількості за монети к. 11 в. Якщо б знайдені фрагменти виявилися частиною наявних у обігу монет або частиною скарбу пізнього часу, то з більшою вірогідністю були б знайдені монети др. пол. 11 в. Видається найбільш вірогідним, що знайдені фрагменти монет походять з якогось комплексу початку 11 в. Виявлені в безпосередній близькості від печатці ост. трет. 11 –. перш. чв. 12 в. фрагменти західноєвропейських динарів рубежу 10-11 вв. (т.з. Hacksilber) скоріше всього не пов’язані спільним одночасним існуванням. Виявлені предмети маркірують поселення 11-14 ст. |
