Театральне мистецтво Маріуполя: сторінки історії та сучасні реалії

Autor: Liubov Golubtsova, Serhii Plutalov, Maryna Musienko
Jazyk: English<br />Russian<br />Ukrainian
Rok vydání: 2020
Předmět:
Zdroj: Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Сценічне мистецтво, Vol 3, Iss 1, Pp 66-77 (2020)
Druh dokumentu: article
ISSN: 2616-759X
2617-1236
2616-759x
DOI: 10.31866/2616-759x.3.1.2020.204359
Popis: Мета дослідження – розглянути історію виникнення сценічного мистецтва Маріуполя та схарактеризувати технології акторського мистецтва (традиційні й інноваційні), на які спирається у своїй діяльності колектив Маріупольського драматичного театру. Методологія дослідження. Для досягнення мети дослідження використано такі методи: історичний (для дослідження етапів становлення театрального мистецтва Донеччини); аналітичний (з метою виявлення основних принципів акторської школи як результату її історичної еволюції); культурологічний (для розгляду традицій акторської школи в контексті розвитку сучасного сценічного мистецтва Маріуполя); мистецтвознавчий (в аналізі акторської школи та форм режисерських технологій); джерелознавчі (у вивченні архівних матеріалів, пов’язаних з театральним життям міста). Наукова новизна полягає в тому, що виявлено специфіку сучасного акторського мистецтва Маріуполя та його зв’язки зі здобутками класичного українського театру корифеїв. Висновки. Осередком театральної культури Донеччини є Донецький академічний обласний драматичний театр (м. Маріуполь). Аналіз діяльності театру на різних етапах його функціонування дає змогу стверджувати, що історичні реалії розвитку акторської школи корифеїв на Донеччині мають фрагментарне висвітлення в історико-культурологічній, мистецтвознавчій і театрознавчій літературі; формування репертуарних уподобань в акторських трупах відбувалося під впливом гастрольної діяльності театру корифеїв. Особливу роль у цьому процесі відігравали принципи роботи над художніми образами як центральним елементом вистави, який її композиційно об’єднує та опосередковано впливає на інші складники. Незважаючи на період так званого «застою», у радянських театральних практиках наприкінці 70-х років простежуємо тенденції повернення до традиційних для українського театру форм сценічної виразності, що сприяло активізації режисерської й акторської творчості в пошуку нових варіантів поєднання театральних засобів української побутової драми з іншими, притаманними класичному та сучасному європейському театру драми та комедії. Основні риси української акторської школи Маріупольського театру: реалістичний підхід до створення сценічних образів; широке використання музики, співу, танцю; плідна робота актора над собою.
Databáze: Directory of Open Access Journals
Externí odkaz: