Асиметрія пам’яті і спогадів у художньому творі: наратологічний аспект
Autor: | Олена Вещикова |
---|---|
Jazyk: | German<br />English<br />Polish<br />Ukrainian |
Rok vydání: | 2022 |
Předmět: | |
Zdroj: | Синопсис: текст, контекст, медіа, Vol 28, Iss 2, Pp 46–53-46–53 (2022) |
Druh dokumentu: | article |
ISSN: | 2311-259X 2311-259x |
DOI: | 10.28925/2311-259x.2022.2.1 |
Popis: | Актуальність статті полягає в теоретичному узагальненні філософсько-естетичних і наратологічних підходів до експлікації феномена індивідуальної пам’яті наратора й персонажа, а саме взаємодії запам’ятовування, забування і спогадів як необхідних складників єдиного когнітивного процесу. Предметом дослідження є асиметрія пам’яті та спогадів у гомодієгетичному наративі. Методологія аналізу ґрунтується на працях А. Ассман, Арістотеля, М. Баль, Я. Бистрова, А. Ерлл, Б. Нойманн, А. Нюннінга, В. Рендалла та інших науковців, посткласичних наратологів. Розглядаються три основні підходи до концепції пам’яті в сучасній наратології: 1) «пам’ять літератури»; 2) «мімезис пам’яті»; 3) література як посередник колективної пам’яті. Основну увагу у статті зосереджено на «мімезисі пам’яті». Мета розвідки — репрезентувати романи Рут Веа «У лісі-лісі темному» та Поли Гоукінз «Глибоко під водою» як наративну експлікацію когнітивного феномена пам’яті. У результаті аналізу романів, обраних як об’єкт дослідження, робиться припущення, що будь-який першоособовий наратор, а особливо травмований у минулому, який будує історію на власних спогадах, є недостовірним, що зумовлюється суб’єктивною оцінкою наратором описуваних подій, суттєвою часовою відстанню між подіями й моментом їхньої фіксації, намаганням наратора трансформувати спогади, тобто модифікувати події та повірити в цю нову версію. Наративне інсценування запам’ятовування і забування досягається завдяки суб’єктивності оповіді гомодієгетичних нараторів, наявності двох і більше часових площин, різних версій подій, прийомів аналепсису тощо. Невідповідність спогадів, які демонструють наратори, реальним подіям є характеристикою механізмів пам’яті та чинником, який суттєво впливає на розвиток сюжету в романах. Новизна дослідження полягає в застосуванні когнітивного підходу до аналізу гомодієгетичного мнемічного наративу. Результати дослідження мають перспективу для подальшого аналізу окремих творів, що являють художню презентацію взаємодії пам’яті і спогадів. |
Databáze: | Directory of Open Access Journals |
Externí odkaz: |