| Popis: |
У статті досліджується роль монетарної політики та банківського сектору в системі антикризового фінансового управління. Доведено, що антикризове управління визначається як складний і комплексний процес, що вимагає застосування диференційованого арсеналу інструментів, нестандартних управлінських рішень, досвіду й знань. Зʼясовано, що під антикризовим управлінням слід розуміти мікроекономічну категорію, яка визначає відносини на рівні конкретного банку під час його оздоровлення, а під поняттям антикризове регулювання слід розуміти дії уряду та центрального банку, які скеровані на захист банківських установ від кризових ситуацій. Підкреслено тісний звʼязок антикризових заходів з вибором інструментів підтримки фінансової стабільності та налагодженням взаємозвʼязків між регуляторами різних рівнів у прийнятті необхідних рішень. В результаті проведеного дослідження основних аспектів «монетарного трансмісійного механізму» доведено, що він слугує процесом, через який відбувається передача змін при використанні центральним банком диференційованих інструментів монетарної політики, з метою їхнього впливу на фінансову ситуацію в країні, котра у свою чергу здійснює вплив на макроекономічний стан. Встановлено, що результативність монетарної політики знаходиться в залежності від наступних ключових аспектів таких як: цінова стабільність, кредитна та інвестиційна активність, сукупний попит, економічне зростання, а також спроможність економіки протистояти ендогенним та екзогенним викликам, суверенітет та національна незалежність. На основі проведеного аналізу, визначено, що питання функціонування систем антикризового управління фінансовою стабільністю полягає у виділенні інституційної підтримки на стратегічному, тактичному та оперативному рівнях антикризового управління, де кожна організація є системою управління і повинна виконувати чітко регламентовані функції. Зʼясувавши, що монетарна політика є ключовим інструментом антикризового фінансового регулювання, визначено можливості її використання центральним банком для досягнення стратегічних цілей забезпечення стабільності та економічного розвитку. |
