| Popis: |
У статті розглядається рання історія фотографічної галузі Києва як комплексний культурний феномен. Використано методи соціальної історії мистецтв, просопографії та візуальної антропології. Стаття базується на широкому спектрі архівних документів, включаючи листування київського інспектора типографій, який з 1888 по 1909 роки здійснював нагляд за фотографічними закладами. Особливу увагу приділено портретній фотографії як «технології пам’яті». До початку ХХ ст. створення, збирання, демонстрація та обмін фотографічних знімків стає важливою культурною практикою для міських мешканців усього світу. У Києві напередодні Першої світової війни десятки ательє виготовляли фотографічні портрети у величезній кількості. У той час, коли урбанізація та економічне зростання пришвидшували міграційні процеси та розмивали традиційні соціальні структури, саме фотографія стала засобом підтримання емоційного зв’язку між людьми. Автор наголошує на визначній ролі професійного фотографа, який виготовляв «артефакти пам’яті» для окремих осіб та родин, й, відповідно, встановлював естетичні стандарти їхніх приватних візуальних архівів. Зазначено, що професійна фотографія відіграла помітну роль у модернізації та вестернізації Києва. Маючи відносно низький поріг входження, фотографія надавала можливості професіоналізації для жінок, представників нижчих соціальних верств та дискримінованих етнічних спільнот (таких як поляки після Січневого повстання та євреї). Працюючи у конкурентному середовищі, фотографи намагалися впроваджувати нові технології, удосконалювати бізнес-процеси та підвищувати свій освітній рівень. Водночас, їхня творча свобода була значною мірою обмежена. Стиль фотографічного портрету була запозичена з академічного мистецтва вісімнадцятого та дев’ятнадцятого століття. Через це фотографічні портрети, створені в Києві або в інших містах Європи, стилістично майже не відрізняються одне від одного. Мова тіла моделей, їхній одяг та прикраси, а також студійні декорації та аксесуари мали на меті створення образу успішної людини, вірних друзів, міцної родини з чітко визначеними соціальними ролями тощо. Старомодний стиль портрету початку ХХ ст. сформував естетичні засади портретної фотографії, досить помітні навіть за кілька десятиліть. |
