| Popis: |
Стаття присвячена дослідженню питання відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушенняконкуренційного законодавства, в рамках Європейського Союзу. Автором проаналізовано основні положення Директиви 2014/104/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 26 листопада 2014 року про деякі правила, що регулюють позови про відшкодування шкоди відповідно до національного законодавства за порушення положень конкуренційного законодавства держав-членів та Європейського Союзу, а також практику Суду справедливості Європейського Союзу у справах, пов’язаних із відшкодуванням шкоди, завданої суб’єктом господарювання, який займає домінуюче становище. У статті розкриваються проблемні питання, які або не були достатньою мірою охоплені або отримали фрагментарне окреслення у положеннях Директиви 2014/104/ЄС, однак роз’яснення з яких було надано у преюдиціальних рішеннях Суду ЄС. Так, автором приділено особливу увагу питанням, пов’язаним з імплементацією Директиви 2014/104/ЄС державами-членами Європейського Союзу, та оцінкою прогресу її впровадження. Крім того, за результатами аналізу практики Суду справедливості Європейського Союзу у статті відображено ключові позиції Суду справедливості Європейського Союзу щодо застережень про вибір суду/визначення юрисдикції в контексті позовів про відшкодування шкоди, завданої зловживанням домінуючим становищем. У статті, зокрема висвітлено підходи Суду справедливості Європейського Союзу щодо визначення місця, пов’язаного із настанням наслідків протиправної поведінки у вигляді зловживаннядомінуючим становищем. Також з огляду на те, що позови про відшкодування шкоди, завданої зокрема зловживанням домінуючим становищем, можуть подаватися як і без попереднього рішення конкурентного відомства, у якому встановлено порушення конкурентного законодавства так і після прийняття відповідного рішення конкурентним відомством, автором розкрито проблемні питання щодо розкриттядоказів, які містяться в матеріалах справи конкурентного відомства, та проаналізовано відображені у Директиві 2014/104/ЄС основні рівні захисту доказів, що містяться у матеріалах справи конкурентного відомства. Автором виявлено, що положення зазначеної директиви не спрямовані на врегулювання усіх питань, які можуть виникнути в приватному правозастосуванні, однак врахування позицій Суду справедливості Європейського Союзу під час реформи вітчизняного конкуренційного законодавства дозволить у повній мірі імплементувати положення вказаної директиви. |
