Popis: |
Вагому роль у впорядкуванні трудової діяльності спортсменів відіграє індивідуально-договірне регулювання, яке відображає реальні потреби розвитку відносин між працівником-спортсменом і роботодавцем-спортивною організацією. Так, трудовий контракт, що укладається зі спортсменом містить низку умов, що об’єктивно й суттєво індивідуалізують його працю, тобто умови, притаманні лише для даної категорії працівників. Більше того, у ньому закріплюються диференційні умови щодо кожного конкретно визначеного працівника-спортсмена. Мета статті розглянути особливості трудового контракту, укладеного між працівником-спортсменом і роботодавцем-спортивною організацією. Зроблено висновок, що трудові відносини професійного спортсмена мають регулюватися саме нормами трудового права та спеціальним законом про професійний спорт, який урегулює весь комплекс взаємовідносин держави та учасників професійного спорту, хоча на сьогодні й існують думки, що праця спортсменів-професіоналів має бути забезпечена за допомогою цивільно-правового регулювання. Зазначено, що станом на сьогодні основний національний закон у галузі спорту - ЗУ «Про фізичну культуру і спорт» від 24.12.1993 стосується лише загальних основ діяльності у сфері фізичної культури та спорту, разом з тим не містить навіть прийнятного визначення такого поняття як «трудовий контракт із професійним спортсменом». Відтак запропоновано доповнити вказаний Закон нормою, якою передбачити визначення трудового контракту з професійним спортсменом. Зокрема, як трудову угоду між працівником-спортсменом і роботодавцем-спортивною організацією з усіма додатками, змінами та доповненнями, укладену відповідно до законодавства України, на підставі якої виникають трудові правовідносини з приводу підготовки та участі спортсмена в змаганнях за грошову винагороду, яку сплачує клуб. Разом з тим, окрім визначення та закріплення на законодавчому рівні поняття трудового контракту спортсмена, підтримано пропозицію щодо розробки типової форми контракту зі спортсменами різних видів спорту, при розробці якого слід відштовхуватися від основних напрямів спільної спортивної діяльності спортсмена й спортивної організації, яка безпосередньополягає в підготовці спортсмена до успішного виступу на змаганнях. |