| Popis: |
Стаття присвячена визначенню поняття та цілей публічного адміністрування у секторі безпеки і оборони. Констатовано, що публічне адміністрування в секторі безпеки і оборони розвивається нині надзвичайно швидкими темпами, що пов’язано як з необхідністю концентрації зусиль держави і громадянського суспільства для відсічі російській агресії, так і з активізацією процесу північноатлантичної інтеграції. Вказане обумовлює необхідність удосконалення системи публічного адміністрування у вказаній сфері, потребу у зміцненні її теоретико-методологічного підґрунтя, розробці термінологічного апарату. У сукупності ці фактори слугують підтвердженням актуальності та важливості визначення поняття та цілей публічного адміністрування у секторі безпеки і оборони. З’ясовано, що нова парадигма публічного управління не заперечує врахування і використання колишнього успішного досвіду функціонування державних інституцій, зокрема й військових формувань. І навпаки, причини неефективної діяльності за різними напрямами мають стати предметом наукового аналізу з тим, щоб не повторювати помилок минулого у майбутньому. Основні критерії ефективності публічного управління в різні історичні періоди при цьому мають обов’язково охоплювати захист прав і свобод людини і громадянина, а також реалізацію принципу гуманізму. У статті сформульовано визначення публічного адміністрування в секторі безпеки і оборони як комплексу адміністративно-правових засобів, сукупність яких дозволяє здійснювати трансформацію суспільних відносин для досягнення більш високого рівня захищеності прав і свобод людини та громадянина, зміцнення обороноздатності нашої держави і зменшення впливу загроз національній безпеці. Запропоновано визначення цілей публічного адміністрування в секторі безпеки і оборони. З’ясовано, що вони охоплюють: а) забезпечення, захист і поновлення у разі порушення національних інтересів від зовнішніх і внутрішніх загроз національній безпеці України, б) забезпечення, захист і поновлення у разі порушення прав і свобод фізичних і юридичних осіб у їх відносинах із суб’єктами сектора безпеки і оборони; в) удосконалення системи військового управління. |
