Художественные детали в семантическом ритме драматического произведения

Jazyk: ukrajinština
Rok vydání: 2019
Předmět:
Zdroj: Мистецтвознавство України; № 19 (2019); 280-287
Art Research of Ukraine; № 19 (2019); 280-287
ISSN: 2309-8155
2663-0370
Popis: Поняття семантичного ритму як засобу абстрагування художнього тексту дозволяє окреслити інтенціональність, художні наміри, закладені в тексті. В його основі лежить конфлікт автоматизму та інтенціональності, що уможливлює поширення ритмічних властивостей на макроскопічні масштаби цілого твору. Ритмічні ефекти виявляються в централізації семантичного простору тексту акцентами (польова структура), в утворенні замкнених циклів як одиниць тексту, в дистанційних зв’язках між віддаленими ділянками тексту. Ритм постає як нелінійний багатомірний феномен, де постійно співіснують і взаємодіють зафіксовані у тексті та латентні компоненти. Семантичний ритм постає як особлива абстракція поряд з семантичною мережею тексту, що відзначається персональною локацією (зокрема авторизацією) та позиційною локалізацією. Відношення «частина — ціле» виявляється тут вагомішою, ніж «рід — вид» (предикат — суб’єкт), визначаючи конструктивну роль деталей. Це дозволяє описувати семантичний ритм іменами, що в тексті осмислюються як частковості цілого: прикладом слугує тут риторична фігура гендиадис. Ряди деталей виступають як чинники циклізації тексту, де виявляються зворотні зв’язки (рекурсія) між його складниками як вияв цілеспрямованості. Замкненість циклів визначає формування специфічного часу й простору твору. За взаємозв’язками текстових елементів у циклах відтворюється підтекст, до якого відсилають такі взаємини, залучаючи до інтерпретації тексту латентну інформацію. Інтерпретаційна роль ритмічних циклів деталей визначає їх значення для театру як знаряддя розкриття інтенцій дійових осіб, закладених в текст драматичного твору. У концепції семантичного ритму як інтенціонального об’єкту виявляється спільність підходів та надбань музикознавства, театрознавства, філології як окремих відгалужень дослідження комплексної проблеми.
The concept of semantic rhythm as the vehicle of making abstraction of an artistic text enables the detection of intentionality and artistic aims inherent for the text. It is the conflict of automatism and intentionality that becomes its basis and enables the widening of rhythmic properties over the macroscopic dimension of a whole work. The rhythmic effects are displayed through the centralization of the semantic space of a text with accentuation (the field structure), through the formation of closed cycles as the textual units and with the rise of distant connections between the remote textual segments. Rhythm is conceived as a non-linear multidimensional phenomenon where the components manifested in text permanently coexist and interact with the latent ones. Semantic rhythm is a particular abstraction, together with the textual semantic net, that is peculiar for its personal location (especially authorization) and positional localization. The relation “part — whole” becomes more important than that of “genus — species” (predicate — subject) determining thus the constructive role of details. This enables describing the semantic rhythm with the names that are reconceived as the partitive designations of some entirety, the rhetoric figure of hendiadys being here taken as an example. The rows of details become the forces of making up textual cycles where the feedback (recursion) between textual components arises as the revelation of its purposefulness. The seclusion of such cycles contributes to the formation of particular textual space and time. It is the subtext that is to be traced behind the interconnection of such cyclic textual elements that they refer to involving thus latent information in the interpretation of a text. The interpretative mission of the rhythmic cycles of details determines their importance for theatre as the instrument of the disclosure of dramatis personae’s intentions that the text of a dramatic play contains. It is in the concept of semantic rhythm as an intentional object that the approaches and experiences of musicology, theatrical study and philology display their mutuality as separate branches of researches of a complex problem.
Понятие семантического ритма как средства абстрагирования художественного текста предоставляет возможности выявления интенциональности и художественных намерений, заключенных в тексте. В его основе лежит конфликт автоматизма и интенциональности, что позволяет распространять свойства ритма на макроскопические масштабы произведения. Ритмические эффекты обнаруживаются в централизации семантического пространства текста акцентами (полевая структура), в образовании замкнутых циклов как единиц текста, в установлении дистанционных связей между отдаленными участками текста. Ритм предстает как нелинейный многомерный феномен, где представленные в тексте и латентные компоненты постоянно сосуществуют и взаимодействуют. Семантический ритм предстает как особая абстракция, рядом с семантической сетью текста, отличающаяся персональной локацией (в частности, авторизацией) и позиционной локализацией. Отношение «часть — целое» оказывается тут более существенным, чем «род — вид» (предикат — субъект), обуславливая конструктивную роль деталей. Это позволяет описывать семантический ритм именами, которые переосмысливаются в тексте как обозначения частностей целого: примером тут является риторическая фигура гендиадис. Ряды деталей выступают как факторы циклизации текста, где выявляются обратные связи (рекурсия) между его компонентами как проявление его целенаправленности. Замкнутость циклов определяет формирование специфического пространства и времени произведения. За взаимосвязями текстовых элементов циклов прослеживается подтекст, к которому отсылают такие взаимосвязи, вовлекая к интерпретации текста латентную информацию. Интерпретационная роль ритмических циклов деталей определяет их значение для театра как инструмента раскрытия интенций действующих лиц, заключенных в тексте драматического произведения. В концепции семантического ритма как интенционального объекта выявляется общность подходов и достижений музыковедения, театроведения, филологии как ответвлений исследования комплексной проблемы.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: