Діафізарні переломи плечової кістки. Як лікувати консервативно і коли потрібна операція?

Autor: Litvishko, Valeriy
Jazyk: ukrajinština
Rok vydání: 2016
Předmět:
Zdroj: ORTHOPAEDICS, TRAUMATOLOGY and PROSTHETICS; № 3 (2016); 96-103
Ортопедия, травматология и протезирование; № 3 (2016); 96-103
ISSN: 0030-5987
2518-1882
Popis: According to the Kharkiv interdistrict MSEK (2012) using of in­ternal osteosynthesis results into high incidence of nonunion of the humeral fractures — 24 % 4 months after plating. Purpose: to justify treatment guidelines of diaphysial humeral fractures using 30-years scientific and practical experience for presenting an improved method of treatment and to present achieved re­sults. Methods: To evaluate the results of treatment in 73 patients with humeral fractures treated from 2006 to 2014. Functional conservative treatment with orthosis — 39 people, external fixa­tion device (EFD) — 16 (13 after closed reduction, open 3). In 18 patients applied internal osteosynthesis. Clinical material is analyzed since 1984 (104 cases).Results: main features that in­fluence the choice of treatment method such as the displacement of the bone fragments in the initial radiograph, fracture level, other damage, limiting the mobility of the injured, the condition of the radial nerve are distinguished and characterized. Details of functional treatment of fractures of the humerus with the cast and pin EFD are presented. Conclusion: in a case monolocal diaphyseal fractures of the humerus one should choose a con­servative functional treatment method — the safest in case of complications, providing fusion of fragments in a short time, well-tolerated by patients and requiring low material costs. For a fixed displacement of fragments greater than the diameter of the bone, and associated lesions, excluding or significantly limiting the vertical position of the patient, it is advisable to use EFD. Open reduction is required for the displacement of bone fragments in the full width, irremovable hanging shoulder posi­tion within 2–5 days. Revision of the radial nerve is indicated with considerable fixation and displacement of bone fragments.
По данным Харьковской межрайонной МСЭК (2012) при использовании погружного металлоостеосинтеза отмечается высокая частота несращения фрагментов плечевой кости — 24 % через 4 мес. лечения с применением накостной пластины. Цель: обосновать принципы лечения диафизарных переломов плечевой кости, используя 30-летний научно-практический опыт, изложить усовершенствованную методику лечения и представить полученные результаты. Методы: оценены результаты лечения 73 пациентов с переломами плечевой кости за период 2006–2014 гг. Использовали функциональное консервативное лечение с применением шинно-полотняного ортеза — 39 человек, аппарата внешней фиксации (АВФ) — 16 (после закрытой репозиции — 13, открытой — 3). У 18 больных применен накостный остеосинтез. Также проанализирован клинический материал с 1984 года (104 случая). Результаты: выделены и охарактеризованы основные признаки, влияющие на выбор методики лечения — величина смещения костных фрагментов на первичной рентгенограмме, уровень перелома, другие повреждения, ограничивающие подвижность пострадавшего, состояние лучевого нерва. Подробно изложены методики функционального лечения переломов плечевой кости с использованием гипсовой повязки и стержневых АВФ. Выводы: при монолокальных диафизарных переломах плечевой кости следует выбирать консервативный функциональный метод лечения — наиболее безопасный в случае осложнений, обеспечивающий сращение фрагментов в короткие сроки, хорошо переносимый пациентами и не требующий больших материальных затрат. При фиксированном смещении отломков, превышающем поперечник кости, и сопутствующих повреждениях, исключающих или существенно ограничивающих нахождение больного в вертикальном положении, целесообразно использовать АВФ. Открытая репозиция необходима при смещении отломков по ширине на полный поперечник, неустранимом положением свисания плеча в течение 2–5 сут. Ревизия лучевого нерва показана при значительном и фиксированном смещении отломков.
За інформацією Харківської міжрайонної МСЕК (2012) після використання заглибного металоостеосинтезу відзначається висока частота незрощення фрагментів плечової кістки — 24 % через 4 міс. лікування із застосуванням накісткової пластини. Мета: обґрунтувати принципи лікування діафізарних переломів плечової кістки, використовуючи 30-річний науково-практичний досвід, викласти вдосконалену методику лікування і представити отримані результати. Методи: оцінені результати лікування 73 пацієнтів з переломами плечової кістки за період 2006–2014 рр. Використовували функціональне консервативне лікування із застосуванням шинно-полотняного ортеза — 39 осіб, апарата зовнішньої фіксації (АЗФ) — 16 (після закритої репозиції — 13, відкритої — 3). У 18 хворих застосований накістковий остеосинтез. Також проаналізовано клінічний матеріал з 1984 року (104 випадки). Результати: виділені та охарактеризовані головні ознаки, які впливають на вибір методики лікування — величина зміщення кісткових фрагментів на первинній рентгенограмі, рівень перелому, інші ушкодження, що обмежують рухомість потерпілого, стан променевого нерва. Детально викладені методики функціонального лікування переломів плечової кістки з використанням гіпсової пов’язки і стрижневих АЗФ. Висновки: у разі монолокальних діафізарних переломів плечової кістки слід обирати консервативний функціональний метод лікування — найбезпечніший у разі ускладнень, який забезпечує зрощення фрагментів за короткий термін, добре переноситься пацієнтами і не потребує великих матеріальних витрат. У разі фіксованого зміщення відламків, яке перевищує поперечник кістки, і супутніх ушкодженнях, що виключають або істотно обмежують перебування хворого у вертикальному положенні, доцільно використовувати АЗФ. Відкрита репозиція необхідна за умов зміщення відламків по ширині на повний діаметр, неусувного стану звисання плеча протягом 2–5 діб. Ревізія променевого нерва рекомендована у випадку значного та фіксованого зміщення відламків.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: