PRINCIPLES OF PARONYMES DIFFERENTIATION IN TEXTS OF DIFFERENT STYLES

Jazyk: ukrajinština
Rok vydání: 2019
Předmět:
Zdroj: Мова; № 32 (2019); 55-61
ISSN: 2307-4558
2414-9489
Popis: Метою дослідження, описаного в цій статті, є, по-перше, виокремлення принципів диференціації паронімів у текстах різних стилів; по-друге, — спроба узгодити різні позиції фахівців з відмінностями комунікативних завдань текстів різних стилів із теоретичною або прикладною мотивацією дослідження. Об’єктом вивчення є пари схожих слів, які утворюють патронімічні пари. Предмет дослідження — відмінності в підходах до вивчення і в механізмах функціювання паронімів у текстах різних стилів, а також причини цих відмінностей. Матеріал дослідження вибрано з кількох словників паронімів української та російської мов. У процесі вивчення проблеми було використано методи семантичного і фоносемантичного, графічного, морфологічного, стилістичного та зіставного аналізу, а також описовий метод. Результатом вивчення вказаної проблеми є виокремлення двох груп стилістично оформлених текстів із домінуванням широкого або вузького підходів до визначення словесних пар, що є паронімами. На цій підставі зроблено висновки. Широке розуміння паронімії є оптимальним у художньому та розмовному стилях, у просторіччі, в художній публіцистиці. Його доцільно застосовувати у навчанні мовленню неофіційної та художньої комунікації. Вузьке розуміння паронімії є оптимальним у науковому й офіційно-діловому стилях, у науково-публіцистичному підстилі. Тут доцільно говорити про функціювання паронімів у наукових текстах лише як членів паронімічних опозицій. Принципи розрізнення паронімів у текстах різних стилів зумовлені прагматичним використанням різних підходів до визначення паронімічної опозиції, проте основними принципами, які покликані уникати неправильного вживання слів є семантична точність, узуальна доцільність і стилістична правомірність. У парономазійному вживанні слова в художньому, публіцистичному або просторічному тексті діють принципи, покликані змішувати пароніми: семантична неточність, наявність сатирико-гумористичного ефекту, експресивне забарвлення мовлення.
Целью исследования, описанного в этой статье, является, во-первых, выделение принципов дифференциации паронимов в текстах разных стилей; во-вторых, — попытка согласовать различные позиции специалистов с различиями коммуникативных заданий текстов разных стилей с теоретической и/или прикладной мотивацией исследования. Объектом изучения являются пары похожих слов, которые образуют паронимические пары. Предмет исследования — различия в подходах к изучению и в механизмах функционирования паронимов в текстах разных стилей, а также причины этих различий. Материал исследования выбран из нескольких словарей паронимов украинского и русского языков. В процессе изучения проблемы были использованы методы семантического и фоносемантического, графического, морфологического, стилистического и сопоставительного анализа, а также описательный метод. Результатом изучения указанной проблемы является выделение двух групп стилистически оформленных текстов с доминированием широкого или узкого подходов к определению словесных пар, являющихся паронимами. На этом основании сделаны выводы. Широкое понимание паронимии является оптимальным в художественном и разговорном стилях, в просторечии, художественной публицистике. Его целесообразно применять в обучении речи неофициальной и художественной коммуникации. Узкое понимание паронимии является оптимальным в научном и официально-деловом стилях, в научно-публицистическом подстиле. Здесь целесообразно говорить о функционировании паронимов в научных текстах лишь как членов паронимических оппозиций. Принципы различения паронимов в текстах разных стилей обусловлены прагматичным использованием различных подходов к определению паронимических оппозиций, однако основными принципами, которые призваны устранять неправильное употребление слов, выступают семантическая точность, узуальная целесообразность и стилистическая правомерность. В парономастическом употреблении слова в художественном, публицистическом или просторечном тексте действуют принципы, призванные смешивать паронимы: семантическая неточность, наличие сатирико-юмористического эффекта, экспрессивная окрашенность речи.
The purpose of the study described in this article is, firstly, to highlight the principles of paronyms differentiation in texts of different styles; secondly, to try to reconcile different positions of specialists with differences in communicative tasks of different styles texts with theoretical and / or applied research motivation. The object of study is similar words that form paronymic pairs. The subject of the study is the differences in study approaches and in the mechanisms of paronyms functioning in texts of different styles, as well as the reasons for these differences. The research material was selected from several dictionaries of Ukrainian and Russian paronyms. In the process of studying the problem, methods of semantic and phonosemantic, graphic, morphological, stylistic and comparative analysis were used, as well as a descriptive method. The result of studying this problem is the allocation of two groups of stylistically designed texts with the dominance of a wide or narrow approach to the definition of verbal pairs, which are paronyms. On this basis, conclusions are drawn. A wide understanding of paronymy is optimal in artistic and colloquial styles, in vernacular, in artistic journalism. It is advisable to apply it in the teaching of speech using in informal and artistic communication. A narrow understanding of paronymy is optimal in the scientific and official-business styles, in the scientific-journalistic style. It is advisable to talk about the functioning of paronyms in scientific texts only as members of paronymic oppositions. The principles for distinguishing paronyms in texts of different styles are determined by the pragmatic use of different approaches to defining paronymic oppositions, however, the basic principles that are designed to eliminate the misuse of words are semantic accuracy, usability and stylistic validity. In the paronomic use of a word in an fiction, journalistic or colloquial text, there are principles designed to mix paronyms: semantic inaccuracy, the presence of a satirical-humorous effect, expressive coloring of speech.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: