Вплив жорсткості стиків панельного будинку на напружено-деформований стан фундаментних конструкцій
| Jazyk: | ukrajinština |
|---|---|
| Rok vydání: | 2022 |
| Předmět: | |
| Zdroj: | Bases and Foundations; No. 44 (2022): Bases and Foundations; 9-18 Основи та Фундаменти / Bases and Foundations; № 44 (2022): Основи та фундаменти; 9-18 |
| ISSN: | 0475-1132 |
| DOI: | 10.32347/0475-1132.44.2022 |
| Popis: | The work compares the stress-deformed states of the pile foundations of the house depending on the method of modeling the joints of the wall panels. The use of wall panels is due to the fact that their installation is a relatively fast technological process, but the disadvantage of such buildings is, among other things, the lack of free spatial planning [1]. During the creation of a numerical model, questions arise: what method (type of connection of panel elements to each other) should be used to model the joints of prefabricated reinforced concrete structures and how does this affect the stress-strain state in above-ground structures and foundations? This paper presents the influence of the adopted decision (chosen method of joint modeling) on the stress-strain state of pile foundations. A comparison was made of the stress-strain state of the pile foundation (piles and grid), which were obtained using the following joint modeling options: 1) reinforced concrete elements: monolithic floor, monolithic staircase-elevator shaft and prefabricated wall panels are rigidly connected to each other. 2) the joints between reinforced concrete elements are made using the principle of "combination of movements", i.e., the nodes of the finite elements of the structures are stitched and interact with each other on the basis of certain parameters: horizontal joints - only vertical movements are taken into account (combination movements in the HSC along the Z axis); vertical – take into account movement only in the horizontal plane (along the X and Y axes, in GCS); 3) joints between reinforced concrete elements are made using the functionality of PC "Sapphire". Horizontal joints take into account filling with solution (the so-called platform joint), the behavior of which is described by the elastic law of deformation. Vertical joints take into account embedded details, with the help of which elements are connected to each other in the corresponding places foreseen by the project. It is shown that the choice of modeling option for the joint of reinforced concrete structures affects the VAT not only of the foundation structures, but also of the vertical load-bearing elements of the building (wall panels and monolithic structures of the stair-elevator shaft). When using various joint modeling options, it is possible to obtain quantitative differences in forces from 2 to 20%, and the type of joint practically does not affect the deformation of foundation structures. В роботі виконано порівняння напружено-деформованих станів пальових фундаментів будинку в залежності від методу моделювання стиків стінових панелей між собою. Застосування стінових панелей обумовлено тим, що їх монтаж є відносно швидким технологічним процесом, але недоліком таких будинків є серед іншого відсутність вільного просторового планування [1]. Під час створення числової моделі виникають питання: яким методом (типом з’єднання елементів панелей між собою) моделювати стики збірних залізобетонних конструкцій і як це впливає на напружено-деформований стан у надземних конструкціях та фундаментах? У даній роботі представлено вплив прийнятого рішення (обраного методу моделювання стиків) на напружено-деформований стан пальових фундаментів. Виконано порівняння напружено-деформованого стану пальового фундаменту (паль та ростверку), що були отримані при використанні наступних варіантів моделювання стиків: залізобетонні елементи: монолітне перекриття, монолітна сходово-ліфтова шахта та збірні стінові панелі між собою з’єднані жорстко; стики між залізобетонними елементами виконані за допомогою принципу «об’єднання переміщень», тобто вузли скінченних елементів конструкцій є розшитими і взаємодіють між собою на основі певних параметрів: горизонтальні стики – враховують лише вертикальні переміщення (об’єднання переміщень в ГСК по осі Z); вертикальні – враховують переміщення тільки в горизонтальній площині (по осям X та Y, в ГСК); стики між залізобетонними елементами виконані за допомогою функціоналу ПК «Сапфір». Горизонтальні стики враховують заповнення розчином (так званий платформний стик), поведінка якого описується пружним законом деформування. Вертикальні стики враховують закладні деталі, за допомогою яких відбувається з’єднання елементів між собою у відповідних місцях, що передбачені проектом. Показано, що вибір варіанту моделювання стика залізобетонних конструкцій впливає на НДС не тільки фундаментних конструкцій, а й вертикальних несучих елементів будинку (стінових панелей та монолітних конструкцій сходово-ліфтової шахти). При використанні різних варіантів моделювання стиків, можна отримати кількісні відмінності у зусиллях від 2 до 20% та тип стику практично не впливає на деформації фундаментних конструкцій. |
| Databáze: | OpenAIRE |
| Externí odkaz: |
|