Особливості жанру фортепіанної балади першої третини ХХ століття (на прикладі творів С. Борткевича, І. Фрідмана, Б. Лятошинського)
| Jazyk: | ukrajinština |
|---|---|
| Rok vydání: | 2021 |
| Předmět: |
pseudo-citation
form and means of expression жанровий синтез риси творчої індивідуальності allusions features of creative individuality genre synthesis жанр фортепіанної балади традиції і джерела творчості genre of piano ballad traditions and sources of creativity форми та засоби виразовості псевдоцитування алюзії |
| Zdroj: | Часопис Національної музичної академії України ім.П.І.Чайковського; № 1(50) (2021); 79-90 |
| ISSN: | 2414-052X |
| Popis: | A comparative analysis of ballads for piano by three artists, whose works were created at the beginning of the 20th century, has been carried out. It has been revealed that the traditions the composers relied on during the period of the formation of their own style were influenced by the musical atmosphere and the environment (they are united by some common creative principles of F. Chopin and F. Liszt). The comparative analysis has reviled that the means of expression (allusions, stylizations) introduced and taken as a model to follow, differ due to the different conditions for the formation of a creative idea. For S. Bortkevych, these are the factors of nostalgia in forced emigration, hence he appealed to the idioms of expression of S. Rachmaninoff, M. Mussorgsky, and O. Scriabin. For I. Friedman these are the features of thematic development and development of F. Liszt's drama in view of the addressee of the dedication. For B. Lyatoshynsky these are works of M. Mettner, who the composer later borrowed a synthetic model of the sonata-ballad from. It has been highlighted that in terms of form, S. Bortkevych has a rondo-sonata with features of variation, I. Friedman has a sonata form with a mirror reprise and a fugue in the episode, and B. Lyatoshynsky has a sonata form of the poem type with features of cyclicality. In the article it has been claimed that the features of epicness and lyrics, gradations and means of achieving expression, freedom and scale of expansion of the major-minor in each of the composers are also different. There is an attraction to different styles of expression: romantic-secession (S. Bortkevych), secession-modern (I. Friedman), modern-expressionistic (B. Lyatoshynsky). The means used by composers have been differentiated: S. Bortkevych used allusions and pseudo-citations, intonation inversions and methods of musical structure development, which show resemblance with the works of S. Rachmaninoff, O. Scriabin and M. Mussorgsky. I. Friedman reproduced improvisation, spectacular virtuosity and the peculiarity of F. List drama tradition. B. Lyatoshynsky emphasized the basic features of the genre, based on the peculiarities of the formation of Chopin-Liszt ballad style, combining them with the peculiarities of genre synthesis and the characteristic features of M. Mettner's individual compositional style. The extent of each of the composers' contributions to the interpretation of the piano ballad genre has been clarified. Здійснено порівняльний аналіз балад для фортепіано трьох митців, чиї твори постали у першій третині ХХ століття. Виявлено традиції, на які опираються композитори у процесі фортепіанної творчості. Визначено чинники ностальгії у вимушеній еміграції у творчості С. Борткевича, звідси — звертання до ідіом виразовості С. Рахманінова, М. Мусоргського, О. Скрябіна. З’ясовано, що у творчості І. Фрідмана проявляються риси тематичного розвитку та розгортання драматургії Ф. Ліста. а у творчості Б. Лятошинського — доробки М. Метнера, від якого в подальшому було запозичено синтетичну модель сонати-балади. Встановлено особистий внесок кожного з композиторів стосовно трактування жанру фортепіанної балади. Доведено, що з позицій форми у С. Борткевича домінує рондо-соната з рисами варіаційності, у І. Фрідмана — сонатна форма з дзеркальною репризою та фугою в епізоді, а в Б. Лятошинського — сонатна форма поемного типу з рисами циклічності. Риси епічності та лірики, градації та засоби досягнення експресії, свобода і масштаб розширення меж мажоро-мінору в кожного з композиторів також відмінні з огляду на тяжіння до романтично-сецесійного (С. Борткевич), сецесійно-модерністичного (І. Фрідман), модерністичноекспресіоністичного (Б. Лятошинський) стилю висловлювання. Диференційовано засоби, якими оперують композитори: С. Борткевич послуговується алюзіями та псевдоцитатами, інтонаційними зворотами і методами розробки музичної тканини, які зумовлюють паралелі з творами С. Рахманінова, О. Скрябіна та М. Мусоргського; І. Фрідман відтворює імпровізаційність, ефектну віртуозність та специфіку драматургії, притаманну лістівській традиції; Б. Лятошинський акцентує базові ознаки жанру, спираючись на особливості формотворення балади шопенівсько-лістівського типу, поєднуючи їх з специфікою жанрового синтезу та характерних ознак індивідуального композиторського стилю М. Метнера. |
| Databáze: | OpenAIRE |
| Externí odkaz: |
|