Насильство в контексті історії світового кіно

Jazyk: angličtina
Rok vydání: 2022
Předmět:
Zdroj: Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Аудіовізуальне мистецтво і виробництво; Том 5 № 1 (2022); 54-63
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Audiovisual Art and Production; Vol. 5 No. 1 (2022); 54-63
Вестник Киевского национального университета культуры и искусств. Серия: Аудиовизуальное искусство и производство; Том 5 № 1 (2022); 54-63
ISSN: 2617-2674
2617-4049
DOI: 10.31866/2617-2674.5.1.2022
Popis: The purpose of the study is to consider the phenomenon of violence on the screen in its historical development. Also, outline the dominant views in modern film discourse on the problems of violence and the peculiarities of its perception by a wide audience. Research methodology. To achieve this goal, the following methods were used: analysis and synthesis – to identify certain parts of the overall problem, their study, and construction of a complete picture of the subject of research; historical method – to characterize the development of understanding of each category at different stages of development of science. Scientific novelty arises as a result of comprehensive coverage of issues in the dynamics of violence in the context of the historical development of cinema. Knowledge of the discussion on the impact of violence on the audience is developing. The study’s practical significance lies in its openness for use in practice by theorists, historians, directors, screenwriters, and other professionals in the field of cinema. In addition, the study’s results should be used in the training of specialists in various fields related to film and cultural studies. Conclusions. In the course of the article, we analyzed the coverage of the topic on the screen, which proves that until the 1920s, cruelty did not become part of the mainstream and was used in individual works of art to strengthen universal values. It is significant that these films are not commercially successful and shock the public. After the two world wars, violence no longer makes such an impression on the public. It returns to the screens, gradually increasing its intensity. When violence illustrated real situations in the post-war years, in the 1960`s it became a powerful means of expression and gradually came to self-parody in the slashers of the 1980s, when directors themselves did not perceive it otherwise than as a means of entertaining the public.
Мета дослідження – розглянути феномен насильства на екрані в його історичному розвитку; окреслити панівні у сучасному кінодискурсі погляди на проблеми насильства та особливості його сприйняття широкою аудиторією. Методологія дослідження. Для виконання поставленої мети було застосовано методи аналізу і синтезу – для виокремлення певних частин загальної проблеми, їх вивчення та конструювання повного уявлення про предмет дослідження; історичний метод – для характеристики розуміння кожної категорії на різних етапах розвитку науки. Наукова новизна полягає у комплексному висвітленні проблематики в динаміці розвитку насилля в контексті історичного розквіту кінематографу. Набуло подальшого розвитку знання про дискусію щодо впливу насильства на аудиторію. Практичне значення дослідження полягає у його відкритості для використання в діяльності теоретиків, істориків, режисерів, сценаристів та інших фахівців з питань кіномистецтва. Окрім цього, результати дослідження доцільно використовувати у процесі навчання спеціалістів різних галузей, пов’язаних з кіномистецтвом та культурологією. Висновки. У статті проаналізовано висвітлення теми на екрані, яка доводить, що до 1920-х рр. жорстокість не стає частиною мейнстриму і використовується в поодиноких мистецьких творах з метою укріплення загальнолюдських цінностей. Показово, що ці стрічки не мають комерційного успіху і шокують публіку. Після двох світових воєн насильство уже не справляє такого враження на публіку. Воно повертається на екрани, поступово нарощуючи свою інтенсивність. Тоді, коли у повоєнні роки насильство ілюструвало реальні ситуації, у 60-ті воно стає потужним виразним засобом і помалу доходить до самопародіювання у слешерах 80-х, коли самі режисери не сприймають його інакше, ніж засіб для розваги публіки.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: