ІНТЕГРАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ НА БАЛКАНАХ: ІСТОРІЯ ТА ПОСТМОДЕРНІСТЬ

Jazyk: angličtina
Rok vydání: 2023
Předmět:
Zdroj: EAST EUROPEAN HISTORICAL BULLETIN; No. 26 (2023); 120-130
Східноєвропейський історичний вісник; № 26 (2023); 120-130
ISSN: 2519-058X
2664-2735
DOI: 10.24919/2664-2735.26
Popis: The purpose of the research is to highlight the attempts of the Balkan regional integration in the twentieth century and at the beginning of the XXIst century. The research methodology is based on general scientific (analysis, synthesis), special and historical (historical and genetic, historical and typological, historical and comparative) methods. The scientific novelty consists in the fact that for the first time in Ukrainian historiography, the distinctive essence of the Balkan integration projects of the modern and postmodern era has been shown. The Balkan region occupies a special place in European history. Various civilization influences intersect in the Balkans, and trade routes from Europe to the Middle East have traditionally passed. The uneven historical development of the Balkan peoples led to the severity of the nation-states formation and the dominance of conflicting internal regional and external interests in the Balkans. The Conclusion. The conflict potential of Balkan history was due to the clash of ideas of “great” state formations in the form of “Greater Serbia”, “Greater Albania”, “Greater Serbia”, “Greater Macedonia”. An attempt to resolve these contradictions on an international basis was an attempt to implement the Yugoslav project. This project had two different implementation attempts. After World War I, Yugoslavism was embodied in the format of the Kingdom of Serbs, Croats and Slovenes. After World War II, a more successful attempt at international integration was made in the form of Yugoslav federalism. However, exogenous processes overturned the achievements of endogenous regional integration. The implementation of the European integration project of the Balkan countries depends on the readiness of the European Union to accept them and on the readiness of the Balkan countries to become part of the European Union. The European integration of the Balkan countries raises the question of the European Union borders. Turkey remains on the verge of civilization influences. Turkey's accession to the European Union is of strategic global importance. The qualitative characteristics of the European Union depend on the solution of this issue. The EU does not synchronize the accession process of the Balkan countries with the negotiation process with Turkey. It is impossible to do that, because Turkey is more than all the six Balkan countries that emerged after the breakup of Yugoslavia.
Метою статті є висвітлення спроб балканської регіональної інтеграції у ХХ та на початку ХХІст. Балканський регіон посідає особливе місце в історії Європи. Методологія дослідження орієнтується на загальнонаукові (аналіз, синтез) та спеціально-історичні (історико-генетичний, історико-типологічний, історико-компаративний) методи. Наукова новизна полягає у тому, що вперше в українській історіографії показано відмінну сутність балканських інтеграційних проєктів модерної і постмодерної доби. На Балканах перетинаються різні цивілізаційні впливи, традиційно проходили торгові шляхи з Європи на Близький Схід. Нерівномірність історичного розвитку балканських народів зумовила гостроту становлення національних держав і домінування суперечливих внутрішніх регіональних і зовнішніх інтересів на Балканах. Висновки. Конфліктний потенціал балканської історії був зумовлений зіткненням ідей “великих” державних утворень у вигляді “Великої Сербії”, “Великої Албанії”, “Великої Сербії”, “Великої Македонії”. Спроба врегулювати ці суперечності на міжнародній основі була спробою реалізації югославського проєкту, що мав дві різні спроби реалізації. Після Першої світової війни югославізм втілився у форматі Королівства сербів, хорватів і словенців. Після Другої світової війни була зроблена більш успішна спроба міжнародної інтеграції у формі югославського федералізму. Проте екзогенні процеси перекреслили здобутки ендогенної регіональної інтеграції. Реалізація євроінтеграційного проєкту балканських країн залежить від готовності Європейського Союзу прийняти їх і від готовності балканських країн стати частиною Європейського Союзу. Євроінтеграція балканських країн актуалізує питання про кордони Європейського Союзу. Туреччина залишається на межі цивілізаційних впливів. Вступ Туреччини до Європейського Союзу має стратегічне глобальне значення. Від розв’язання цього питання залежать якісні характеристики Європейського Союзу. ЄС не синхронізує процес вступу балканських країн із переговорним процесом із Туреччиною. Зробити це неможливо, тому що Туреччина – це більше, ніж усі шість балканських країн, які виникли після розпаду Югославії. Метою статті є висвітлення спроб балканської регіональної інтеграції у ХХ та на початку ХХІст. Балканський регіон посідає особливе місце в історії Європи. Методологія дослідження орієнтується на загальнонаукові (аналіз, синтез) та спеціально-історичні (історико-генетичний, історико-типологічний, історико-компаративний) методи. Наукова новизна полягає у тому, що вперше в українській історіографії показано відмінну сутність балканських інтеграційних проєктів модерної і постмодерної доби. На Балканах перетинаються різні цивілізаційні впливи, традиційно проходили торгові шляхи з Європи на Близький Схід. Нерівномірність історичного розвитку балканських народів зумовила гостроту становлення національних держав і домінування суперечливих внутрішніх регіональних і зовнішніх інтересів на Балканах. Висновки. Конфліктний потенціал балканської історії був зумовлений зіткненням ідей “великих” державних утворень у вигляді “Великої Сербії”, “Великої Албанії”, “Великої Сербії”, “Великої Македонії”. Спроба врегулювати ці суперечності на міжнародній основі була спробою реалізації югославського проєкту, що мав дві різні спроби реалізації. Після Першої світової війни югославізм втілився у форматі Королівства сербів, хорватів і словенців. Після Другої світової війни була зроблена більш успішна спроба міжнародної інтеграції у формі югославського федералізму. Проте екзогенні процеси перекреслили здобутки ендогенної регіональної інтеграції. Реалізація євроінтеграційного проєкту балканських країн залежить від готовності Європейського Союзу прийняти їх і від готовності балканських країн стати частиною Європейського Союзу. Євроінтеграція балканських країн актуалізує питання про кордони Європейського Союзу. Туреччина залишається на межі цивілізаційних впливів. Вступ Туреччини до Європейського Союзу має стратегічне глобальне значення. Від розв’язання цього питання залежать якісні характеристики Європейського Союзу. ЄС не синхронізує процес вступу балканських країн із переговорним процесом із Туреччиною. Зробити це неможливо, тому що Туреччина – це більше, ніж усі шість балканських країн, які виникли після розпаду Югославії.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: