Застосування концепції станів національного інституту онкології США з метою інтегральної оцінки результатів модифікованої ендоскопічної радикальної простатектомії у хворих на локалізований рак передміхурової залози в умовах Державної Установи «Інститут ур
Autor: | Vozianov, S.O., Shamrayev, S.M., Leonenko, A.M. |
---|---|
Jazyk: | ukrajinština |
Rok vydání: | 2020 |
Předmět: |
локалізований рак передміхурової залози
радикальна простатектомія везико-уретральний анастомоз концепція станів Національного інституту онкології США рак предстательной железы радикальная простатэктомия везикоуретральный анастомоз концепция состояний Национального института онкологии США localized prostate cancer radical prostatectomy vesico-urethral anastomosis the concept of conditions of the National Cancer Institute of USA |
Zdroj: | Urologiya; Том 24, № 3 (2020) Урология; Том 24, № 3 (2020) Урологія; Том 24, № 3 (2020) |
ISSN: | 2307-5279 |
Popis: | The Objective of study is to investigate an integral analysis of the effectiveness of modified endoscopic radical prostatectomy by applying the concept of conditions of the National Cancer Institute of USA (CCNCI USA). Material and methods. A total of 34 patients who had undergone endoscopic radical prostatectomy with a new method of forming a vesico-urethral anastomosis during 2015–2017. The median of follow-up time was 45.5 months (95% CI 43–51). The results were evaluated using the CCNCI USA after 12, 24 and 36 months from the moment of operation. Due to the presence of severe erectile dysfunction before surgery, four patients were excluded from the analysis. According to the CCNCI USA, the following variants of results of radical prostatectomy are provided: optimal condition (continence, preservation of erectile function and biochemical recurrence free); suboptimal condition (urinary incontinence and/or erectile dysfunction with the absence of biochemical recurrence); biochemical recurrence. Results. There were 19 (63.3%) patients in optimal condition after 12 months, 9 (30%) patients remained in suboptimal condition, and 2 (6.7%) had biochemical recurrence. Only 3 (10%) patients had a biochemical recurrence after 24 months, and 20 (66.7%) and 7 (23.3%) were in optimal and suboptimal conditions, respectively. There were 22 (73.3%) patients in optimal condition after 36 months after radical prostatectomy, 4 (13.3%) remained in suboptimal condition, and three-year recurrence-free survival was 86.7%. Conclusions. In sum, 73.3% of patients in the study group had been reached the optimal condition according to the CCNCI USA during the three-year follow up, and the main reason for constanting a suboptimal functional result had been postoperative erectile dysfunction. Modified endoscopic radical prostatectomy demonstrates a comparable indicator of modern foreign sources of three year recurrence-free survival of patients with localized prostate cancer, due to which this technical modification can continue to be widely used in clinical practice. Цель. Провести интегральный анализ эффективности усовершенствованной эндоскопической радикальной простатэктомии путем применения концепции состояний Национального института онкологии США (КСНИО США). Материал и методы. В общей сложности 34 пациента перенесли эндоскопическую радикальную простатэктомию с новым способом формирования везикоуретрального анастомоза в течение 2015–2017 гг. Медиана времени наблюдения за больными составила 45,5 месяцев (95% ДИ 43–51). Результаты оценивали с помощью КСНИО США через 12, 24 и 36 мес. с момента операции. Из-за наличия выраженной эректильной дисфункции до операции четверо больных были исключены из анализа. Согласно КСНИО США предусмотрено такие варианты результатов радикальной простатэктомии: оптимальное состояние (удержание мочи, сохранение эректильной функции и отсутствие биохимического рецидива); субоптимальное состояние (недержание мочи и/или эректильная дисфункция при отсутствии биохимического рецидива); биохимический рецидив. Результаты. Через 12 месяцев 19 (63,3%) больных уже были в оптимальном состоянии, субоптимальном состоянии оставалось 9 (30%) пациентов, а у 2 (6,7%) возник биохимический рецидив. Через 24 месяца 3 (10%) больных имели биохимический рецидив, а 20 (66,7%) и 7 (23,3%) находились в оптимальном и субоптимальном состояниях соответственно. Через 36 месяцев после радикальной простатэктомии 22 (73,3%) больных были в оптимальном состоянии, 4 (13,3%) оставались в субоптимальном, а трехлетняя безрецидивная выживаемость составила 86,7%. Выводы. В ходе трехлетнего наблюдения оптимального состояния согласно КСНИО США достигли 73,3% больных исследуемой группы, а основной причиной констатации субоптимального функционального результата стала послеоперационная эректильная дисфункция. Усовершенствованная эндоскопическая радикальная простатэктомия демонстрирует сопоставимый с данными современных иностранных источников показатель трехлетней безрецидивной выживаемости больных локализованным раком предстательной железы, за счет чего данная техническая модификация может и в дальнейшем широко применяться в клинической практике. Мета. Здійснити інтегральний аналіз ефективності удосконаленої ендоскопічної радикальної простатектомії шляхом застосування концепції станів Національного інституту онкології США (КСНІО США). Матеріал та методи. Загалом 34 пацієнти перенесли ендоскопічну радикальну простатектомію із новим способом формування везико уретрального анастомозу протягом 2015–2017 рр. Медіана часу спостереження за хворими склала 45,5 місяців (95% ДІ 43–51). Результати оцінювали за допомогою КСНІО США через 12, 24 та 36 міс. з моменту операції. Через наявність вираженої еректильної дисфункції до операції четверо хворих були виключені із аналізу. Згідно із КСНІО США передбачено такі варіанти результатів радикальної простатектомії: оптимальний стан (утримання сечі, збереження еректильної функції та відсутність біохімічного рецидиву); субоптимальний стан (нетримання сечі та/або еректильна дисфункція при відсутності біохімічного рецидиву); біохімічний рецидив. Результати. Через 12 місяців 19 (63,3%) хворих були у оптимальному стані, залишились у субоптимальному стані 9 (30%) пацієнтів, а у 2 (6,7%) виник біохімічний рецидив. Через 24 місяці 3 (10%) хворих мали біохімічний рецидив, а 20 (66,7%) та 7 (23,3%) перебували у оптимальному і субоптимальному станах відповідно. Через 36 місяців після радикальної простатектомії 22 (73,3 %) хворих були у оптимальному стані, 4 (13,3 %) залишались у субоптимальному стані, а трирічна безрецидивна виживаність становила 86,7 %. Висновки. У ході трирічного спостереження оптимального стану за КСНІО США досягли 73,3% хворих досліджуваної групи, а основною причиною констатації субоптимального функціонального результату стала післяопераційна еректильна дисфункція. Удосконалена ендоскопічна радикальна простатектомія демонструє зіставний із даними сучасних іноземних джерел показник трирічної безрецидивної виживаності хворих на локалізований рак передміхурової залози, за рахунок чого дана технічна модифікація може і надалі широко застосовуватись у клінічній практиці. |
Databáze: | OpenAIRE |
Externí odkaz: |