Полиморфизм гена β1-адренорецепторов и отдаленный прогноз больных с сердечной недостаточностью

Autor: Pyvovar, S. M., Rudyk, Yu. S., Lozyk, T. V., Krotova, O. B.
Jazyk: ukrajinština
Rok vydání: 2018
Předmět:
Zdroj: Ukrainian Therapeutical Journal; № 2 (2018); 65-73
Украинский терапевтический журнал; № 2 (2018); 65-73
Український терапевтичний журнал; № 2 (2018); 65-73
ISSN: 1605-7295
2522-1175
Popis: Мета роботи — дослідити вплив поліморфізму гена β1-адренорецепторів (β1-АР) на віддалений прогноз хворих із серцевою недостатністю (СН).Матеріали та методи. Обстежено 195 хворих із СН II—IV ФК за NYHA (130 чо­­ловіків та 65 жінок, середній вік (61,7 ± 2,9) року). Критеріями включення були: підписання інформованої згоди, систолічна дисфункція лівого шлуночка (ЛШ). Контрольну групу склали 30 осіб відповідного віку та статі без ознак СН. Титру­вання дози β-адреноблокаторів проводили відповідно до рекомендацій Європейсь­кого товариства кардіологів з діагностики та лікування СН (2016). Для визначення типу поліморфізму гена β1-АР проводили забір венозної крові з подальшим виділенням ДНК із лімфоцитів за методом Вольфганга. Були синтезовані праймери гена β1-АР (за двома алелями — 49 и 389). За допомогою полімеразної ланцюгової реакції в реальному часовому режимі визначали типи поліморфізму гена. Результати та обговорення. У хворих із СН поліморфізм гена β1-АР типу Ser49Ser зустрічається в 76,9 %, Ser49Gly — в 23,1 %. Поліморфізм гена β1-АР типу Arg389Arg зустрічається в 53,3 % хворих з хронічною серцевою недостатністю, Gly389Arg — у 40 %, 7,7 % пацієнтів є гомозиготами за Gly389. Гаплотип гена β1-АР типу Ser49Ser-Arg389Arg зустрічається у 40,5 % хворих із СН, 28,7 % пацієнтів мають гаплотип Ser49Ser-Gly389Arg, 10,3 % — Ser49Gly-Gly389Arg, 12,8 % — Ser49Gly-Arg389Arg та 7,7 % — Ser49Ser-Gly389Gly. Виявлено зв’язок поліморфізму гена β1-АР з морфофункціональними параметрами серця при СН: хворі з поліморфізмом Ser49Gly мають більші розміри ЛШ (на 20,4 %) порівняно з гомозиготами (Ser49Ser); хворі з поліморфізмом типу Gly389Gly мають більші розміри лівого передсердя (на 22,5 %) та правого шлуночка (на 42,3 %) у порівнянні з гетерозиготними (Gly389Arg). Хворі із СН та гаплотипом Ser49Ser-Gly389Gly мають нижчу ЧСС, достовірно більші порожнини лівого передсердя (на 22,5 %) та правого шлуночка (на 42,3 %), а також негативну динаміку фракції викиду ЛШ (на — 5,2 %) протягом року. Найбільш позитивний вплив β-адрено­блокаторів спостерігається у хворих із СН та гаплотипом Ser49Ser-Arg389Arg гена β1-АР. Згідно з проспективним спостережним дослідженням перебігу СН упродовж 5 років, незважаючи на застосування бісопрололу, у хворих із СН, незалежно від поліморфізму гена β1-АР, відбувається погіршення систолічної функції ЛШ (зменшення величини фракції викиду) на тлі невисокої ЧСС. Найбільша смертність спостерігається у хворих з поліморфізмом гена β-адрено­блокаторів Gly389Gly (55,6 %). Восьмирічна смертність хворих із СН має тенденцію до збільшення у гомозиготних носіїв алеля Ser49Ser β1-АР порівняно з гетерозиготними Ser49Gly (на 12,6 %; р > 0,05), та Gly389Gly (на 16,4 %; р = 0,064) порівняно з Arg389Gly.Висновки. Хворі з поліморфізмом Ser49Gly мають більші розміри ЛШ у порівнянні з гомозиготами (Ser49Ser); хворі з поліморфізмом типу Gly389Gly мають більші розміри лівого передсердя та правого шлуночка у порівнянні з гетерозиготними (Gly389Arg). Хворі із СН та гаплотипом Ser49Ser-Gly389Gly мають нижчу ЧСС, достовірно більші порожнини лівого передсердя та правого шлуночка, а також негативну динаміку фракції викиду ЛШ протягом року. Найбільш позитивний вплив β-адреноблокаторів спостерігається у хворих із СН та гаплотипом Ser49Ser-Arg389Arg гена β1-АР. Упродовж 5 років, незважаючи на застосування бісопрололу, у хворих із СН, незалежно від поліморфізму гена β1-АР, відбувається погіршення систолічної функції ЛШ на тлі невисокої ЧСС. Найбільша смертність спостерігається у хворих з поліморфізмом гена β1-АР Gly389Gly. Восьмирічна смертність хворих має тенденцію до збільшення у гомозиготних носіїв алеля Ser49Ser β1-АР.
Цель работы — исследовать влияние полиморфизма гена β1-адренорецепторов (β1-АР) на отдаленный прогноз больных с сердечной недостаточностью (СН).Материалы и методы. В исследовании приняли участие 195 больных с СН II—IV ФК по NYHA (130 мужчин и 65 женщин, средний возраст (61,7 ± 2,9) года). Критериями включения были: подписание информированного согласия, систолическая дисфункция левого желудочка (ЛЖ). Контрольную группу составили 30 человек со­ответствующего возраста и пола без признаков СН. Титрование дозы β-адреноблокаторов проводили в соответствии с рекомендациями Европейского общества кардиологов (2016). При определении типа полиморфизма гена β1-АР проводили забор венозной крови с последующим выделением ДНК из лимфоцитов методом Вольфганга. Синтезированы праймеры гена β1-АР (по двум аллелям — 49 и 389). С помощью полимеразной цепной реакции в реальном временном режиме определяли типы полиморфизма гена.Результаты и обсуждение. У больных с СН полиморфизм гена β1-АР типа Ser49Ser встречается в 76,9 %, Ser49Gly — в 23,1 %. Полиморфизм гена β1-АР типа Arg389Arg встречается у 53,3 % больных с СН, Gly389Arg — у 40 %, 7,7 % пациентов являются гомозиготами по Gly389. Гаплотип гена β1-АР типа Ser49Ser-Arg389Arg встречается у 40,5 % больных с СН, у 28,7 % — гаплотип Ser49Ser-Gly389Arg, 10,3 % — Ser49Gly-Gly389Arg, 12,8 % — Ser49Gly-Arg389Arg и 7,7 % — Ser49Ser-Gly389Gly. Выявлена связь полиморфизма гена β1-АР с морфофункцио­нальными параметрами сердца при СН: больные с полиморфизмом Ser49Gly имеют большие размеры ЛЖ (на 20,4 %) по сравнению с гомозиготами (Ser49Ser). Больные с полиморфизмом типа Gly389Gly имеют большие размеры левого предсердия (на 22,5 %) и правого желудочка (на 42,3 %) по сравнению с гетерозиготными (Gly389Arg). Больные с СН и гаплотипом Ser49Ser-Gly389Gly имеют низкую ЧСС, большие полости левого предсердия (на 22,5 %) и правого желудочка (на 42,3 %), а также негативную динамику фракции выброса ЛЖ (на 5,2 %) на протяжении года. Наиболее положительное влияние β-адреноблокаторов наблюдается у больных с СН и гаплотипом Ser49Ser-Arg389Arg гена β1-АР. Согласно данным проспективного наблюдательного исследования течения СН на протяжении 5 лет, несмотря на применение бисопролола, у больных с СН, независимо от полиморфизма гена β1-АР, происходит ухудшение систолической функции ЛЖ (уменьшение фракции выброса) на фоне невысокой ЧСС. Наибольшая смертность наблюдается у больных с полиморфизмом гена β1-АР Gly389Gly (55,6 %). Восьмилетняя смертность больных с СН имеет тенденцию к увеличению у гомозиготных носителей аллеля Ser49Ser β1-АР по отношению к гетерозиготам Ser49Gly (на 12,6 %; р < 0,05) и на 16,4 % (р = 0,064) при Gly389Gly генотипе по сравнению с носителями Arg389Gly аллеля.Выводы. Больные с полиморфизмом Ser49Gly имеют большие размеры ЛЖ в сравнении с гомозиготами (Ser49Ser). Больные с полиморфизмом типа Gly389Gly имеют большие размеры левого предсердия и правого желудочка по сравнению с гетерозиготными (Gly389Arg). Больные с СН и гаплотипом Ser49Ser-Gly389Gly имеют низкую ЧСС, большие полости левого предсердия и правого желудочка, а также негативную динамику фракции выброса ЛЖ на протяжении года. Наиболее положительное влияние β-адреноблокаторов наблюдается у больных с СН и гаплотипом Ser49Ser-Arg389Arg гена β1-АР. На протяжении 5 лет, несмотря на применение бисопролола, у больных с СН, независимо от полиморфизма гена β1-АР, происходит ухудшение систолической функции ЛЖ на фоне невысокой ЧСС. Наибольшая смертность наблюдается у больных с полиморфизмом гена β1-АР Gly389Gly. Восьмилетняя смертность больных имеет тенденцию к увеличению у гомозиготных носителей аллеля Ser49Ser β1-АР.
Objective — to investigate of the effect of polymorphism β1-adrenorecepters (β1-AR) gene on the long-term prognosis of patients with heart failure (HF).Materials and methods. The investigation involved 195 patients with NYHA HF II—IV (130 men and 65 women, mean age was (61.7 ± 2.9)). The following inclusion criteria were applied: the signed informed consent, systolic left ventricular dysfunction. The control group consisted of 30 age- and sex-matched subjects without HF signs. The titration of the dose of β-adrenoblockers was carried out in accordance with the recommendations of the European Society of Cardiology for diagnosis and treatment of HF (2016). To determine the type of β1-AR gene polymorphism, venous blood was sampled, followed by isolation of DNA from lymphocytes by the Wolfgang method. Primers of the β1-AR gene were synthesized (two 49 and 389 alleles). With the help of polymerase chain reaction in real time mode, the types of polymorphism of the gene were determined.Results and discussion. In patients with HF, the polymorphism of the β1-AR gene of the Ser49Ser type occurs in 76.9 %, Ser49Gly in 23.1 %. Polymorphism of the β1-AR gene of the Arg389Arg type occurs in 53.3 % of patients with HF, Gly389Arg in 40 %, 7.7 % of patients are homozygous for Gly389. The haplotype of the β1-AR gene of the Ser49Ser-Arg389Arg type is found in 40.5 % of patients with HF; 28.7 % of the patients had a haplotype of Ser49Ser-Gly389Arg, 10.3 % of Ser49Gly-Gly389Arg, 12.8 % of Ser49Gly-Arg389Arg, and 7.7 % of Ser49Ser-Gly389Gly. The polymorphism β1-AR gene was correlated with morpho-functional heart parameters: the patients with Ser49Gly polymorphism had large left ventricle sizes (by 20.4 %) in comparison with homozygotes (Ser49Ser). The patients with polymorphism such as Gly389Gly have large dimensions of the left atrium (by 22.5 %) and a right ventricle (by 42.3 %) in comparison with heterozygous (Gly389Arg). The patients with HF and with the haplotype Ser49Ser-Gly389Gly have lower heart rate, large cavities of the left atrium (by 22.5 %) and right ventricle (by 42.3 %), as well as negative dynamics of the left ventricular ejection fraction (by 5.2 %) throughout the year. The most positive impact β-adrenoblockers is observed in patients with HF with the haplotype Ser49Ser-Arg389Arg β1-AR gene. According to the prospective observational study of HF flow for 5 years, despite the use of bisoprolol in patients with HF, independence from the polymorphism β1-AR gene, there is a worsening of left ventricular systolic function (reduction of ejection fraction) against a background of low heart rate. The highest mortality is observed in patients with polymorphism β1-AR Gly389Gly gene (55.6 %). The 8-year mortality of patients with HF tends to increase in the homozygous carriers of Ser49Ser β1-AR allele with respect to Ser49Gly heterozygotes (by 12.6 %, p < 0.05) and by 16.4 % (p = 0.064) with Gly389Gly genotype, compared with carriers of Arg389Gly alleles.Conclusions. The patients with polymorphism of Ser49Gly have larger left ventricle sizes in comparison with homozygotes (Ser49Ser). The patients with polymorphism such as Gly389Gly have large dimensions of the left atrium and right ventricle as compared to heterozygous (Gly389Arg). The patients with HF and with the haplotype Ser49Ser-Gly389Gly have a low heart rate, large cavities of the left atrium and right ventricle, as well as negative dynamics of the left ventricular ejection fraction throughout the year. The most positive effect of β-adrenoblockers is observed in patients with HF with a Ser49Ser-Arg389Arg haplotype β1-AR gene. For 5 years, despite the use of bisoprolol, in patients with HF, regardless of the polymorphism of the β1-AR gene, there is a deterioration in the systolic function of the left ventricle against a background of low heart rate. The highest mortality was observed in patients with polymorphism of the β1-AR Gly389Gly gene. The 8-year mortality of patients tends to increase in the homozygous carriers of Ser49Ser β1-AR allele.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: