Санкційна політика Росії в умовах розгортання Першої світової війни

Jazyk: ukrajinština
Rok vydání: 2022
Předmět:
Zdroj: Uzhhorod National University Herald. Series: Law; No. 68 (2021): Uzhhorod National University Herald. Series: Law; 9-13
Научный вестник Ужгородского национального университета. Серия: Право; № 68 (2021): Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право; 9-13
Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право; № 68 (2021): Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право; 9-13
ISSN: 2307-3322
2664-6153
Popis: The article is devoted to the analysis of the sanctions policy of the Russian Empire towards the countries that were its opponents in the First World War. Such states included Germany, Austria-Hungary, Bulgaria, and Turkey, which joined forces in the military bloc of the Central Powers to fight the Allies. The victories of the member states of the Entente bloc were forged not only on the fronts, but also achieved through the partial or complete abolition of trade, financial and economic relations with the countries of the Fourth Bloc. The aim of this paper is to study and comprehend the experience of imposing sanctions by the Russian Empire against states that participated in the war against it during the war of 1914-1918. , which is waging a long-running hybrid war with Ukraine. The article demonstrates an example of an adequate response of state institutions to encroachment on the territorial integrity and sovereignty of the country. It has been proved that immediately after the start of hostilities, measures were taken against the subjects of the states fighting against Russia to limit their legal capacity and legal capacity. They could be deported both outside the country and outside its individual localities. These people were allowed to enter Russia only with the permission of the relevant authorities. Merchant ships of countries fighting against Russia, seized in Russian ports, were detained. Merchant ships built for foreign countries were confiscated and converted for military purposes. Investment policy has also been revised. This is confirmed by the approval by the Russian emperor in 1915 of the Regulations on the Liquidation of Trade Enterprises Belonging to Enemy Citizens, which referred to the liquidation of enterprises and joint-stock companies that co-owned with Russian nationals. It is noteworthy that only those enterprises that operated at the expense of German, Austrian, Hungarian or Turkish investments were subject to liquidation. Other normative legal acts abolished the right of ownership of land of the same group of foreign citizens. The result of the scientific article was the conclusion that by applying the emergency legislation, the Russian government did everything possible to prevent national security from financing the citizens of those countries that were at war with it.
Стаття присвячена аналізу санкційної політики Російської імперії щодо країн, які були її опонентами в Першій світовій війні. До числа таких держав належали Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія, Туреччина, які в складі військового блоку центральних держав об’єдналися для боротьби з країнами Антанти. Перемоги держав-членів блоку Антанти кувалися не лише на фронтах, але й досягалися шляхом часткового чи повного скасування торгівельних, фінансових, економічних взаємин із країнами Четверного блоку. Завданням представленої роботи є вивчення та осмислення досвіду запровадження санкцій Російською імперією проти держав, що брали участь у війні проти неї у ході війни 1914-1918 рр. Цей досвід необхідний для рекомендацій сучасній українській владі в частині застосування аналогічних заходів щодо нинішнього воєнного агресора - Російської Федерації, яка веде багаторічну гібридну війну з Україною. Стаття демонструє зразок адекватної реакції інститутів держави на зазіхання на територіальну цілісність і суверенітет країни. Доведено, що до підданих воюючих проти Росії держав одразу після початку воєнних дій, були застосовані заходи щодо обмеження їхньої як правоздатності, так і дієздатності. Вони могли бути вислані як за межі країни, так і за межі її окремих місцевостей. В’їзд цих осіб в Росію допускався лише з дозволу відповідних органів влади. Торговельні судна воюючих проти Росії держав, захоплені в російських портах, затримувалися. Торговельні судна, що будувалися для іноземних країн, конфіскувалися і переобладнувалися під воєнні цілі. Інвестиційна політика була також переглянута. Це підтверджується фактом затвердження російським імператором у 1915 р. Положення, «Про ліквідацію торгових підприємств, що належать ворожим підданим», в якому мова йшла про ліквідацію підприємств і акціонерних компаній, що існували на праві спільної власності з російськими підданими. Примітно, що ліквідації підлягали лише ті підприємства, які діяли за рахунок німецьких, австрійських, угорських чи турецьких інвестицій. Іншими нормативно-правовими актами ліквідовувалося право власності на землю тієї ж групи іноземних підданих. Результатом наукового пошуку став висновок про те, що шляхом застосування надзвичайного законодавства, російський уряд усіляко намагався застерегти національну безпеку від фінансування підданих тих країн, які з ним воювали.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: