ЖІНКА – ОБ’ЄКТ НАСИЛЬСТВА В УКРАЇНСЬКОМУ ПІДПІЛЛІ: ПРАВДА ЧИ МІФ?

Jazyk: ukrajinština
Rok vydání: 2021
Předmět:
Zdroj: Problems of humanities. History; No. 7/49 (2021); 206-225
Проблеми гуманітарних наук: збірник наукових праць ДДПУ імені Івана Франка. Серія Історія; № 7/49 (2021); 206-225
ISSN: 2312-2595
2664-3715
DOI: 10.24919/2664-3715.7/49
Popis: Summary. The purpose of the article is to describe the position of woman in the Ukrainian underground (1940–1950s) and to find out the place of violent forms of behavior of men towards women. The research methodology involves the use of the following principles: historicism, scientificity, objectivity and logic. The following methods have been used: general scientific methods such as analysis, comparison and generalization; special-historical methods such as periodization, historical-comparative method etc., as well as methods of criticism of sources: both external and internal. The scientific novelty of the article is that on the basis of unknown and little-known archival materials, it refutes the widespread opinion in Ukrainian historiography about the exclusively violent behavior of men towards women. The general picture of gender relations in the underground has been given. Conclusions. The situation of women during the national liberation struggle was difficult not only because of the demands of the time but also because of the policies of the Soviet punitive authorities. Despite all the misunderstandings that arose amidst the underground, the participants in the liberation struggle tried to maintain friendly relations in order to achieve a common goal. It is inappropriate to talk about the facts of violence as normal and generally accepted behavior in the ranks of the OUN and UPA. As in any period of society’s existence, during the national liberation struggle, there were problems of gender non-statutory relations. However, they were the exception to the rule rather than the "normal" treatment of women. There is much more evidence of the militants’ friendly and tolerant treatment of women. And it does not depend on the silence or concealment of opposing arguments, but only on the direct evidence of the dominance of adequate behavior of men during the liberation struggle. The existence of facts of coercion and, at the same time, the existence of a legal regulation of violence were not the evidence of the existence of double standards in the underground, but rather only a normative-legal attempt to resolve human conflicts.
Анотація. Мета статті – охарактеризувати становище жінки в українському підпіллі (1940–1950-х рр.) та з’ясувати, яке місце займали насильницькі форми поведінки чоловіків стосовно жінок. Методологія дослідження передбачає використання таких принципів: історизму, науковості, об’єктивності та логічності. Використовуються методи: загальнонаукові (аналіз, порівняння, узагальнення), спеціально-історичні (періодизація, історико-порівняльний та ін.), а також методи критики джерел (зовнішні та внутрішні). Наукова новизна полягає у тому, що на основі невідомих та маловідомих архівних матеріалів спростовується поширена думка в українській історіографії щодо винятково насильницької поведінки чоловіків стосовно жінок. Подається узагальнена картина гендерних стосунків у підпіллі. Висновки. Становище жіноцтва під час національно-визвольних змагань було складним не лише через умови часу, а й з огляду на політику радянських каральних органів. Попри усі непорозуміння, які виникали усередині підпілля, учасники визвольних змагань намагалися підтримувати дружні стосунки задля досягнення спільної мети. Говорити про факти насильства як нормальну та загальноприйняту поведінку у лавах ОУН та УПА – недоречно. Як і в будь-який період існування суспільства, під час національно-визвольних змагань, мали місце проблеми гендерних нестатутних стосунків. Однак вони були радше винятком із правил, аніж «нормальним» ставленням до жінок. Існує набагато більше свідчень приязного та толерантного ставлення вояків до жінок. І це аж ніяк не залежить від замовчування чи приховування протилежних аргументів, а є лише прямим свідченням домінування адекватної поведінки чоловіків під час визвольних змагань. Наявність фактів примусу та водночас наявність правового регулювання проблеми насильства аж ніяк не були свідченням існування в підпіллі подвійної моралі, а лише нормативно-правовою спробою врегулювання людських конфліктів.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: