ВИСВІТЛЕННЯ СУТНОСТІ ПОСТПОМОДЕРНІЗМУ ЯК ПРЯМОЇ ПРОТИЛЕЖНОСТІ СОЦІАЛЬНОГО
| Jazyk: | ukrajinština |
|---|---|
| Rok vydání: | 2021 |
| Předmět: | |
| Zdroj: | Humanities Studies; № 6 (83) (2020); 56-69 Humanities Studies; No. 6 (83) (2020); 56-69 |
| ISSN: | 2708-0390 2708-0404 |
| Popis: | The relevance of the study of sociocultural transformations more and more often manifest themselves not only in a change in the outlook of a person, but also often in the transformation of the political, economic, social life of society, where axiological attitudes are devalued, which formed the basis of the European community, and as a result, everything that was considered an ideal, which was the basis of life not only in general society, but also a specific person, loses its essence, turning into an illusion and arises as a kind of "metanarative", which creates norms, in turn deprives a person of the right to real freedom. Together with the "metanarative", the person himself dies out, whose image is destroyed under the influence of world outlook and socio-cultural transformations. In the modern world, the human problem is one of the key issues in philosophy, because it is the alpha and omega of philosophical discourse. The purpose and objectives of the article are to study the features social program of postmodernism through the prism of its opposition to the social project of modernity and in the development of a scientific and methodological basis for the systematization of scientific ideas in order to create a new society, which in turn will create the basis for the formation of a modern and updated social consciousness. On the basis of the stated prescriptions, we consider it necessary to consider postmodernism as a result of the established views and templates of modernism and, on the basis of the findings, to determine its influence on the formation of modern society. Scientific novelty: in the article, the main idea is that a person in the modern sense is not an eternal ontological given, but an ideological concept of the paradigm of modernity, which was formed as a result of the liberation of Western European society from external compulsion. The main attention is focused on the fact that a person is not the alpha and omega of the world, he acts as a secondary link in the world and a deterministic phenomenon with incompatible elements. The destructive role of the social project of modernity is emphasized, because it is aimed at revealing the "death of a person", which in turn turns a person into a dividual. Актуальність дослідження соціокультурні трансформації частіше за все проявляються не лише у зміні світовідчуття людини, а й зачасту в перетворенні політичного, економічного, соціального життя суспільства, де знецінено аксіологічні установки, що становили основу європейської спільноти, а в результаті все, що вважалося ідеалом, який становив основу життя не лише загалом суспільства, але й конкретної людини, втрачає свою сутність, перетворюючись на ілюзію та постає своєрідним «метанаративом», що створює норми, що в свою чергу позбавляє людину права на реальну свободу. Разом із «метанаративом», вимирає сама людина, образ якої, руйнується під впливом світоглядних та соціокультурних трансформацій. В сучасному світі проблема людини є однією з ключових в філософії, адже є альфою і омегою філософського дискурсу. Мета і завдання статті полягають у вивченні особливостей соціальної програми постмодернізму крізь призму його протиставлення соціальному проекту модерну та у розробці науково-методологічної бази для систематизації наукових ідей з метою створення нового суспільства, що у свою чергу створить підґрунтя для формування сучасної та оновленої суспільної свідомості. На основі заявлених приписів вважаємо необхідним розглянути постмодернізм як результат на сталі погляди і шаблони модернізму та на основі отриманих висновків визначити його вплив на становлення сучасного суспільства. Наукова новизна: у статті основна думка полягає в тому, що людина в сучасному розумінні – це не вічна онтологічна даність, а світоглядний концепт парадигми модерну, який утворився у наслідок звільнення західноєвропейського суспільства від зовнішнього примусу. Основну увагу зосереджено на тому, що людина не є альфою і омегою світу, вона виступає вторинною ланкою щодо світу і детермінованим явищем з не сумісними між собою елементами. Підкреслено деструктивну роль соціального проекту модерну, адже він спрямований виявити «смерть людини», що в свою чергу перетворює людину в дивідуума. |
| Databáze: | OpenAIRE |
| Externí odkaz: |
|