МЕЖДИСЦИПЛИНАРНОСТЬ НЕОПЛАСТИЦИЗМА НА ПРИМЕРЕ ПРОЕКТНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ТОМАСА ГЕРРИТА РИТВЕЛЬДА

Jazyk: ukrajinština
Rok vydání: 2021
Předmět:
Zdroj: Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство»; № 45 (2021); 224-232
Bulletin of KNUKiM. Series in Arts; No. 45 (2021); 224-232
Вестник КНУКиИ. Серия «Искусствоведение»; № 45 (2021); 224-232
ISSN: 2410-1176
2616-4183
Popis: The purpose of the article is to reveal the interdisciplinary potential of neoplasticism in the context of designing practice study of one of the brightest representatives of the De Stijl group — Thomas Gerrit Rietveld. The following methods were used to study the issue status: a comprehensive historical, cultural and stylistic analysis for consideration of Rietveld’s designing practice within actual social and cultural development trends of European society at that time; chronological analysis and synthesis — to generalize historical and cultural issues and art transformations in the designing practice of T. G. Rietveld; analytically systematic — to systematize the results of the research issue. The scientific novelty of the work lies in revealing the interdisciplinary nature of neoplasticism, highlighting the main milestones of this multifaceted development in terms of designing practice of Thomas Gerrit Rietveld, as this side is insufficiently disclosed in the educational and professional literature on design. It is the aspect that is still insufficiently covered in the educational and professional literature on art and design. Conclusions. Transformation of neoplasticism into an interdisciplinary was impossible without the designing practice of Thomas Gerrit Rietveld. He was one of the first to transform the visual qualities of neoplasticism into three-dimensional, which manifested itself in many innovative design objects and architectural structures. Starting with the Rietveld Schröder House, 1924, and throughout the designing practice, G. Rietveld experimented with materials, structures and technologies, developing individual design solutions for each individual case in design and architecture. As for the visual perception of these objects, the graphic expression of neoplasticism has found a new three-dimensional reflection in them. Adding depth, perspective, and different planes of disclosure has transformed neoplastic art into neoplastic design and architecture. Even today, these projects, and some of them almost centuries-old, still have a contemporary look and innovative significance, which inspires artists from different countries and different creative fields to complement the achievements of design and art culture with their own “neoplastic” solutions.
Цель статьи — раскрыть междисциплинарный потенциал неопластицизма в контексте исследования проектной деятельности одного из ярких представителей группы «Де Стиль» Томаса Геррита Ритвельда. Для изучения состояния исследуемой проблемы были использованы следующие методы: комплексного историко-культурного и стилистического анализа, который позволил осмыслить проектную деятельность Т. Г. Ритвельда в контексте фактических социальных и культурных тенденций развития европейского общества того времени; хронологического анализа и синтеза — для обобщения историко-культурных задач и художественных трансформаций в проектной деятельности Т. Г. Ритвельда; аналитически систематический — для систематизации результатов исследования проблемы. Научная новизна работы заключается в раскрытии междисциплинарного характера течения неопластицизма, выявлении основных вех его многогранного развития в разрезе проектной деятельности Томаса Ритвельд, поскольку именно этот аспект является недостаточно раскрытым в учебной и профессиональной литературе по дизайну. Выводы. Трансформация неопластицизма в междисциплинарное направление была невозможна без проектной деятельности Томаса Ритвельда, который одним из первых превратил изобразительные качества неопластицизма в трехмерные, что проявилось во множестве его новаторских объектов дизайна и архитектурных сооружений. Начиная с дома Трус Шредер в 1924 году и на протяжении всей проектной деятельности Г. Ритвельд экспериментировал с материалами, конструкциями и технологиями, разрабатывая индивидуальные проектные решения под каждый отдельный случай в объектах дизайна и архитектуры. В плане визуального восприятия этих объектов, в них графическая выразительность неопластицизма нашла новое трехмерное отображение. Добавление глубины, перспективы и разных плоскостей раскрытия превратило неопластическое искусство в неопластический дизайн и архитектуру. Даже сегодня эти проекты, а некоторые из них почти столетней давности, все еще имеют современный вид и новаторское значение, вдохновляют творцов из разных стран и разных творческих отраслей дополнять объекты проектно-художественной культуры собственными «неопластическими» разработками.
Мета статті — розкрити міждисциплінарний потенціал неопластицизму в контексті дослідження проєктної діяльності одного з яскравих представників групи «Де Стиль» Томаса Герріта Рітвельда. Для вивчення стану досліджуваної проблеми були використані наступні методи: комплексного історико-культурного і стилістичного аналізу, що дозволив осмислити проєктну діяльність Т. Г. Рітвельда в контексті фактичних соціальних та культурних тенденцій розвитку європейського суспільства того часу; хронологічного аналізу і синтезу — для узагальнення історико-культурних завдань і мистецьких трансформацій у проєктній діяльності Т. Г. Рітвельда; аналітично- систематичний — для систематизації результатів дослідження проблеми. Наукова новизна роботи полягає у розкритті міждисциплінарного характеру течії неопластицизму, висвітленні основних віх цього багатозначного розвитку в розрізі проєктної діяльності Томаса Герріта Рітвельда, оскільки саме цей аспект є недостатньо розкритим в навчальній та професійній літературі з дизайну. Висновки. Трансформація неопластицизму в міждисциплінарний була неможлива без проєктної діяльності Томаса Герріта Рітвельда, який одним із перших перетворив образотворчі якості неопластицизму в тривимірні, що проявилося в безлічі його новаторських об’єктів дизайну та архітектурних споруджень. Починаючи з будинку Трус Шредер в 1924 році та впродовж всієї проєктної діяльності Г. Рітвельд експериментував з матеріалами, конструкціями та технологіями, розроблюючи індивідуальні проєктні рішення під кожний окремий випадок в об’єктах дизайну та архітектури. Щодо візуального сприйняття цих об’єктів, то в них графічна виразність неопластицизму знайшла нове тривимірне відображення. Додавання глибини, перспективи та різних площин розкриття перетворило неопластичне мистецтво в неопластичний дизайн та архітектуру. Навіть сьогодні ці проєкти, а деякі з них майже сторічної давнини, все ще мають сучасний вигляд та новаторське значення, що надихає митців із різних країн та різних творчих галузей доповнювати здобутки проєктно-художньої культури власними «неопластичними» розробками.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: