УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ У ПОЛЬСЬКОМУ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ ПЕРШОЇ ТРЕТИНИ ХХ ст.: УКРАЇНСЬКЕ БАЧЕННЯ

Jazyk: ukrajinština
Rok vydání: 2021
Předmět:
Zdroj: Problems of humanities. History; No. 6/48 (2021); 199-223
Проблеми гуманітарних наук: збірник наукових праць ДДПУ імені Івана Франка. Серія Історія; № 6/48 (2021); 199-223
ISSN: 2312-2595
2664-3715
DOI: 10.24919/2664-3715.6/48
Popis: Summary. The purpose of the study is to show the achievements of Ukrainian historiography in studying the attitude of Polish politics in the early twentieth century and the interwar period to the Ukrainian question, to personify the scientific achievements of Ukrainian scientists, to predict the prospects for further scientific research. Research methodology is based on the principles of historicism, systemicity, and objectivity. In solving specific problems, methods of historiographical analysis and synthesis were applied. The scientific novelty is that on the basis of a wide range of historiographical sources created by Ukrainian researchers, the process of accumulation and dissemination in time of historical knowledge about the essence of national programs of Polish political circles of the first third of the twentieth century and ways to solve the Ukrainian question. Conclusions. The analyzed problem began to be studied at the scientific level in 1960–80’s. If the representatives of the Ukrainian diaspora only outlined its contours, the historians of Soviet Ukraine (referring primarily to Yu. Slyvka) made an attempt of a professional approach to the subject of research. Modern Ukrainian researchers, applying the latest research practices and Ukraine-centric approach, have made significant progress in the study of the topic. Through the efforts of L. Zashkilnyak, Y. Mykhalsky, V. Repryntsev, M. Zelinsky, Y. Vyalova, V. Komar, Y. Kramar, O. Yurchuk, M. Kucherepa and others, there has been an increase in scientific historical knowledge about the essence of national programs of the main Polish forces politicum in the early twentieth century and in the 1920s and 1930s, in particular, their attitude to the Ukrainian question. It is proved that two concepts concerning Ukrainians were leading – assimilation of national and state. Supporters of the first were representatives of the Polish National Democracy, and the second – supporters of J. Pilsudski. Attempts by Polish Ukrainophiles to impose the idea of territorial autonomy on Ukrainians in Galicia have failed. Theorists of Polish conservatives substantiated the eternal affiliation of "peripheral territories" to the Polish state, and therefore considered the Ukrainian question exclusively as a domestic political problem of a local nature. Among the government programs developed for certain regions of Poland, the most famous is the "Volyn program" of Governor G. Yuzewski. Despite the great achievements in studying the positions of Polish political groups on the Ukrainian issue, there is a need for in-depth study of the ideology and practice of the centre-left and far-left movements. It is necessary to continue consideration of the principles of national policy of small Polish political parties, groups and blocs of liberal and conservative orientations. In addition, this scientific problem has the prospect of research through the prism of biography.
Анотація. Мета дослідження – показати здобутки української історіографії у вивченні ставлення польського політикуму початку ХХ ст. і міжвоєнної доби до українського питання, персоніфікувати науковий доробок українських учених, передбачити перспективи подальших наукових пошуків. Методологія дослідження спирається на принципи історизму, системності, об’єктивності, а також на методи історіографічного аналізу і синтезу. Наукова новизна полягає у тому, що на основі широкого кола історіографічних джерел, створених українськими дослідниками, простежено процес нагромадження і поширення у часовому вимірі історичних знань про суть національних програм польських політичних середовищ першої третини ХХ ст. та шляхів розв’язання ними українського питання. Висновки. Аналізована проблема почала вивчатися на науковому рівні у 60–80-х рр. ХХ ст. Якщо представники української діаспори лише окреслили її контури, то історики радянської України (мається на увазі передовсім Ю. Сливка) зробили спробу фахового підходу до предмета дослідження. Сучасні українські дослідники, застосовуючи новітні дослідницькі практики (як-от: україноцентричний підхід), значно просунулися вперед у вивченні теми. Стараннями Л. Зашкільняка, Ю. Михальського, В. Репринцева, М. Зелінського, Ю. Вялової, В. Комара, Ю. Крамара, О. Юрчук, М. Кучерепи та ін. відбувся приріст наукових історичних знань про суть національних програм основних сил польського політикуму на початку ХХ ст. та у 1920–1930-х рр., зокрема, їх ставлення до українського питання. Доведено, що провідними були дві концепції щодо українців – асиміляції національної та державної. Прихильниками першої були представники польської націонал-демократії, а другої – прибічники Ю. Пілсудського. Спроби польських українофілів нав’язати владі ідею територіальної автономії для українців Галичини не принесли успіху. Теоретики польських консерваторів обґрунтовували одвічну приналежність «кресових земель» до Польської держави, а тому розглядали українське питання винятково як внутрішньополітичну проблему локального характеру. З-поміж урядових програм, які розроблялися для окремих регіонів Польщі, найвідомішою є «волинська програма» воєводи Г. Юзевського. Незважаючи на великі досягнення у вивченні позицій польських політичних угруповань щодо українського питання, існує потреба поглибленого дослідження ідеології і практики лівоцентристського та крайнього лівого рухів. Необхідно продовжити розгляд принципів національної політики дрібних польських політичних партій, угруповань та блоків ліберального й консервативного спрямувань. Окрім того, ця наукова проблема має перспективу дослідження крізь призму біографістики.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: