Вивчення генетичних особливостей хворих на глютенчутливі захворювання в Україні

Autor: Gubska, O. Yu., Kuzminets, A. A., Bashynska, V. V., Moseiko, V. V., Dolko, O. A., Zaplatnikov, Ya. S., Borysovych, Yu. G., Zahorodnia, O. O., Koliada, O. K., Naumova, O. O.
Jazyk: ukrajinština
Rok vydání: 2020
Předmět:
Zdroj: Современная гастроэнтерология; № 2 (2020); 18—23
Сучасна гастроентерологія; № 2 (2020); 18—23
Modern Gastroenterology; № 2 (2020); 18—23
ISSN: 1727-5725
2521-649X
Popis: Objective — to investigate the prevalence of HLA‑DQ2.5 and HLA‑DQ8 haplotypes, alleles DQA1*05, DQB1*02, DQA1*03, DRB1*04, or their absence, among Ukrainian patients with the established diagnoses of celiac disease and non‑celiac gluten intolerance (NCGS) on the example of members of the Ukrainian Celiac Disease Society, as well as in the general population of individuals who have not been diagnosed.Materials and methods. The study involved 148 subjects: from 80 members of the Ukrainian Celiac Disease Society, 39 patients with celiac disease and 41 subjects with NCGS. The control group consisted of 68 healthy volunteers. All patients were sampled with a smear of the buccal epithelium, which was subjected to genetic analysis in the Diagen laboratory. The samples were analyzed to determine genetic markers known as risk factors for celiac disease: the alleles DQA1*05, DQB1*02, DQA1*03, DRB1*04 and the haplotypes DQ2.5 and DQ8 that consist of them.Results. It has been revealed that haplotype DQ2.5 was significantly more frequently detected in patients with celiac disease than in subjects with NCGS (OR = 2.77; 95 % CI 1.12 — 6.87; p = 0.022) or healthy controls (OR = 3.99; 95 % CI 1.73 — 9.20; p = 0.0009); the absence of haplotypes was revealed more often in celiac disease patients (OR = 0.19; 95 % CI 0.066 — 0.55; p = 0.0014 compared to the NCGS group and OR = 0.19; 95 % CI 0.068 — 0.49; p = 0.0003 compared to the control group). The frequency of haplotype DQ8 detection did not reach the level of statistical significance (p = 0.052). There was no significant difference in the frequency of haplotype detection or non‑detection (p > 0.05) between the NCGS and control groups. In the celiac group, the DQA1*05 allele was detected significantly more often than in the control group (OR = 2.40 95 % CI 1.03 — 5.58, p = 0.031) and the allele DQA1*03 was detected significantly more frequently than in the NCGS group (OR = 2.87; 95 % CI 1.05 — 7.81; p = 0.031).Conclusions. In the investigated population, patients with celiac disease were more likely to be carriers of the DQ2.5 haplotype than patients with NCGS or healthy subjects. The patients with celiac disease were the carriers of the DQA1*05 allele more often that healthy subjects, and more often than patients with NCGS were carriers of the DQA1*03 allele. The difference in the frequency of haplotype DQ8 detection between groups did not reach the threshold of statistical significance. The investigation with involvement of more subjects are needed to refine the obtained data.
Цель — исследовать распространение гаплотипов HLA‑DQ2.5 и HLA‑DQ8, аллелей DQA1*05, DQB1*02, DQA1*03 и DRB1*04 или их отсутствие среди украинских пациентов (на примере членов Украинского союза целиакии) с предварительно установленными диагнозами «целиакия» или «непереносимость глютена без целиакии» (НГБЦ), а также среди лиц, которым не установлены эти диагнозы.Материалы и методы. В исследовании приняли участие 148 лиц: 80 участников Украинского союза целиакии, из них 39 больных целиакией и 41 — НГБЦ. Контрольную группу составили 68 здоровых добровольцев. Все пациенты сдали мазок буккального эпителия, который подвергали генетическому анализу в лаборатории «Диаген». Определяли генетические маркеры, известные как факторы риска развития целиакии, а именно аллели DQA1*05, DQB1*02, DQA1*03, DRB1*04 и гаплотипы DQ2.5 и DQ8, которые из них состоят.Результаты. Выявлено, что у пациентов украинской популяции с целиакией статистически значимо чаще встречался гаплотип DQ2.5, чем среди больных НГБЦ (отношение шансов (ОШ) — 2,77; 95 % доверительный интервал (ДИ) — 1,12 — 6,87, р = 0,022) или среди здорового контингента (ОШ 3,99; 95 % ДИ 1,73 — 9,20, р = 0,0009) и реже обнаруживали отсутствие одного из гаплотипов (ОШ 0,19; 95 % ДИ 0,066 — 0,55, р = 0,0014 по сравнению с группой НГБЦ и ОШ 0,19; 95 % ДИ 0,068 — 0,49, р = 0,0003 по сравнению с контрольной группой). Частота выявления гаплотипа DQ8 не достигла уровня статистической значимости (р = 0,052). Между группой НГБЦ и контрольной группой не установлено статистически значимой разницы по частоте выявления или невыявления гаплотипов (p> 0,05). В группе целиакии статистически значимо чаще, чем в контрольной группе, выявляли аллель DQA1*05 (ОШ 2,40; 95 % ДИ 1,03 — 5,58, р = 0,031) и статистически значимо чаще, чем в группе НГБЦ, — аллель DQA1*03 (ОШ 2,87; 95 % ДИ 1,05 — 7,81, р = 0,031).Выводы. В исследованной нами популяции больные целиакией чаще были носителями гаплотипа DQ2.5, чем больные НГБЦ или здоровые лица. Больные целиакией чаще, чем здоровые лица, были носителями аллеля DQA1*05 и чаще, чем больные НГБЦ, — носителями аллеля DQA1*03. Разница по частоте выявления гаплотипа DQ8 между группами не достигла порога статистической значимости. Для уточнения данных необходимо провести исследование с привлечением большего количества лиц.
Мета — дослідити поширення гаплотипів HLA‑DQ2.5 і HLA‑DQ8, алелів DQA1*05, DQB1*02, DQA1*03 і DRB1*04 або їх відсутність серед українських пацієнтів (на прикладі членів Української спілки целіакії) з попередньо встановленими діагнозами «целіакія» або «непереносність глютену без целіакії» (НГБЦ), а також серед осіб, яким не встановлено ці діагнози.Матеріали та методи.. У дослідженні взяли участь 148 осіб: 80 учасників Української спілки целіакії, з них 39 хворих на целіакію та 41 — на НГБЦ. Контрольну групу утворили 68 здорових добровольців. Усі пацієнти здали мазок букального епітелію, який піддавали генетичному аналізу в лабораторії «Діаген». Визначали генетичні маркери, відомі як чинники ризику розвитку целіакії, а саме алелі DQA1*05, DQB1*02, DQA1*03, DRB1*04 та гаплотипи DQ2.5 та DQ8, які з них складаються.Результати. Виявлено, що у пацієнтів української популяції з целіакією статистично значущо частіше траплявся гаплотип DQ2.5, ніж серед хворих на НГБЦ (відношення шансів (ВШ) 2,77; 95 % довірчий інтервал (ДІ) 1,12 — 6,87, р = 0,022) чи серед здорового контингенту (ВШ 3,99; 95 % ДІ 1,73 — 9,20, р = 0,0009), та рідше виявляли відсутність жодного з гаплотипів (ВШ 0,19; 95 % ДІ 0,066 — 0,55, р = 0,0014 порівняно з групою НГБЦ та ВШ 0,19; 95 % ДІ 0,068 — 0,49, р = 0,0003 порівняно з контрольною групою). Частота виявлення гаплотипу DQ8 не досягла рівня статистичної значущості (р = 0,052). Між групою НГБЦ та контрольною групою не встановлено статистично значущої різниці за частотою виявлення чи невиявлення гаплотипів (p > 0,05). У групі целіакії статистично значущо частіше, ніж у контрольній групі, виявляли алель DQA1*05 (ВШ 2,40; 95 % ДІ 1,03 — 5,58, р = 0,031) та статистично значущо частіше, ніж у групі НГБЦ, — алель DQA1*03 (ВШ 2,87; 95 % ДІ 1,05 — 7,81, р = 0,031).Висновки. У дослідженій нами популяції хворі на целіакію частіше були носіями гаплотипу DQ2.5, ніж хворі на НГБЦ чи здорові особи. Хворі на целіакію частіше, ніж здорові особи, були носіями алеля DQA1*05 та частіше, ніж хворі на НГБЦ, — носіями алеля DQA1*03. Різниця за частотою виявлення гаплотипу DQ8 між групами не досягла порогу статистичної значущості. Для уточнення даних необхідно провести дослідження із залученням більшої кількості осіб.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: