ДУХОВНО-САКРАЛЬНІ ТА ЕТНОМЕНТАЛЬНІ ВИМІРИ ХУДОЖНЬОЇ МОВОТВОРЧОСТІ О.КИРИЛА СЕЛЕЦЬКОГО

Jazyk: ukrajinština
Rok vydání: 2022
Předmět:
Zdroj: Socio-humanitarian Studies; No. 1 (2022); 161-175
Соціогуманітарні студії; № 1 (2022); 161-175
ISSN: 2786-684X
2786-6858
DOI: 10.24919/2786-6858.1.2022
Popis: The article is dedicated to the original literary works of Fr. Kyrylo Seletskyi– pastor of the Ukrainian Greek Catholic Church, writer, educator, public figure, teacher, founder of two monastic congregations, “sower of a healthy grain for his people”, zealous confessor of the Christian faith and master of the living and colourful Ukrainian word. The role and place of Fr. Kyrylo in the national-spiritual and educational development in the cohort of figures of the Greek Catholic Church, who often took on a responsible mission to form and develop self-consciousness and self-identity of the people in the conditions of its statelessness and social and mental oppression have been outlined. It is noted that Fr. Kyrylo Seletskyi’s literary works serve as an illustration for understanding the complex and often contradictory process of formation of the Ukrainian literary language in Halychyna, for understanding the polyphony of spoken words of that time, dialectical interaction of the living language and Church Slavonic at all levels. The colloquial variability of many lexemes not only vividly expresses the language parts of the characters, but also illustrates the evolutionary stages in the development of the Transnistrian branch of the Ukrainian language. Parallels are drawn with Vasyl Stefanyk’s literary works. It is traced how in K.Seletskyi’s multi-genre literary and literary-journalistic discourses the Church Slavonic language is transformed into a special discursive and stylistic category, and numerous Church Slavonicisms, grammatically, lexically and phonetically adapting to the colloquial speech elements, explicate the pervasive sacral-didactic trend. Our attention is focused on the ways of verbalization of pervasive theocentrism, which is mainly explicated in rich and diverse idiomatics (phraseological reflexes). The author comes to the conclusion that artistic, theological-educational, instructive (clearly moralizing) texts are saturated with confessional vocabulary, which gives the impression of a kind of spiritual cliché, yet they (texts) are basically Ukrainian and do not form any barriers in the process of perception, as they retain a clearly articulated living language basis
Статтю присвячено оригінальній мовотворчості о. Кирила Селецького – душпастиря Української Греко-Католицької Церкви, письменника, просвітителя, громадського діяча, педагога, засновника двох чернечих згромаджень, «сіяча здорового зерна для свойого люду», ревного ісповідника Христової віри та майстра живого й колоритного українського слова. Окреслено роль і місце о.Кирила в національно-духовному та просвітницькому поступі у когорті діячів греко-католицької церкви, які часто брали на себе відповідальну місію – формувати й розвивати самосвідомість й самототожність народу в умовах його бездержавності та суспільних і ментальних утисків. Зазначено, що художня мовотворчість о.К.Селецького слугує ілюстрацією для розуміння складного й часто суперечливого процесу становлення української літературної мови в Галичині, для пізнання тогочасної поліфонії говіркових слів, діалектичної взаємодії живої мовної стихії та церковнослов’яні на всіх рівнях. Говіркова варіантність багатьох лексем не лише колоритно увиразнює мовні партії персонажів, а й ілюструє еволюційні етапи розвитку наддністрянської гілки української мови. Проведено паралелі з мовотворчістю Василя Стефаника. Простежено, як у різножанрових художніх та художньо-публіцистичних дискурсах К.Селецького церковнослов’янська мова трансформується в особливу дискурсивну й стилетвірну категорію, а численні церковнослов’янізми, граматично, лексично та фонетично адаптуючись до говіркової мовленнєвої стихії, експлікують наскрізну сакрально-дидактичну спрямованість. Зосереджено увагу на способах вербалізації наскрізного теоцентризму, що головно експлікується в багатій та різногранній ідіоматиці (фразеорефлексах). Автор доходить висновку, що художні, богословсько-просвітницькі, повчальні (виразно моралізаторські) тексти насичені конфесійною лексикою, яка справляє враження своєрідного духовного кліше, все ж вони (тексти) у своїй основі залишаються українськими і не створюють жодних бар’єрів у процесі сприйняття, позаяк зберігають чітко артикульовану живомовну основу.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: