Rationalization of approaches to managing episiotomy wounds

Jazyk: ukrajinština
Rok vydání: 2022
Předmět:
Zdroj: Ukrainian Journal «Health of Woman»; No. 6(163) (2022): Ukrainian Journal Health of Woman; 14-21
Ukrainian Journal «Health of Woman»; № 6(163) (2022): Ukrainian Journal Health of Woman; 14-21
Український журнал "Здоров'я жінки"; № 6(163) (2022): Український журнал Здоров’я жінки; 14-21
ISSN: 2786-6009
2786-6017
Popis: Episiotomy is a surgical manipulation that has become one of the most frequently performed surgical procedures in the world. According to World Health Organization recommendations, the overall frequency of episiotomy use should not exceed 10% of vaginal deliveries. However, in some developed countries, there are significant discrepancies in clinical experience with the use of episiotomies, with rates ranging from 5.2% (USA), 9.7% (Sweden) to 100% (Taiwan), including both primiparous and multiparous women. Purpose - to evaluate global data on the appropriateness of routine episiotomy use, the importance of studying wound healing and methods of managing episiotomy wounds. Considering that episiotomy continues to be used by physicians worldwide, there is a need for more detailed assessment of the appropriateness of performing episiotomy, wound healing, search for new approaches to managing episiotomy wounds, and prevention of complications. Conclusions. The results of numerous studies indicate the importance of more detailed study of the issue of episiotomy wound repair and methods of treatment during the postpartum period. However, given the significant achievements reflected in publications on the study of episiotomy management, there is a need to search for an optimal approach to management, predicting success and risk factors affecting episiotomy wound healing. No conflict of interests was declared by the authors.
Эпизиотомия - это хирургическая манипуляция, которая стала одной из самых частых хирургических процедур в мире. По рекомендациям Всемирной организации здравоохранения, общая частота эпизиотомий не должна превышать 10% вагинальных родов. Несмотря на это, в некоторых развитых странах существуют значительные расхождения в клиническом опыте применения эпизиотомий, поскольку частота колеблется в пределах от 5,2% (США), 9,7% (Швеция) до 100% (Тайвань), включая как первородящих, так и повторнородящих. Цель - оценить мировые данные о целесообразности применения рутинной эпизиотомии, важности изучения вопроса заживления и методов ведения эпизиотомных ран. Учитывая то, что эпизиотомия продолжает использоваться врачами во всем мире, возникает вопрос в более детальном прогнозировании ее целесообразности, заживления раны, поиска новых подходов к ведению эпизиотомной раны, предупреждения осложнений. Выводы. Результаты многочисленных исследований указывают на важность более детального изучения вопроса репарации эпизиотомной раны и методов лечения такой раны в послеродовом периоде. Однако, несмотря на значительные достижения, отраженные в публикациях по изучению ведения эпизиотомии, существует необходимость в поиске оптимального подхода к ведению, прогнозированию успешности эпизиотомии и факторов риска, влияющих на заживление эпизиотомной раны. Авторы заявляют об отсутствии конфликта интересов.
Епізіотомія - це хірургічна маніпуляція, що стала однією з найчастіших хірургічних процедур у світі. За рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров’я, загальна частота епізіотомій не повинна перевищувати 10% вагінальних пологів. Незважаючи на це, у деяких розвинених країнах існують значні розбіжності в клінічному досвіді застосування епізіотомій, оскільки частота коливається в межах від 5,2% (США), 9,7% (Швеція) до 100% (Тайвань), включаючи як жінок, які народжують уперше, так і тих, хто народжує повторно. Мета - оцінити світові дані щодо доцільності застосування рутинної епізіотомії, важливості вивчення питання загоєння та методів ведення епізіотомних ран. Зважаючи на те, що епізіотомія продовжує використовуватися лікарями у всьому світі, постає питання в детальнішому прогнозуванні її доцільності, загоєння рани, пошуку нових підходів до ведення епізіотомної рани, попередження ускладнень. Висновки. Результати численних досліджень вказують на важливість детальнішого вивчення питання репарації епізіотомної рани та методів лікування такої рани в післяпологовому періоді. Однак, зважаючи на значні досягненні, відображені в публікаціях щодо вивчення ведення епізіотомії, існує необхідність у пошуку оптимального підходу до ведення, прогнозування успішності епізіотомії та факторів ризику, що впливають на загоєння епізіотомної рани. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: